КИЛИ́МНИК Степан Іванович (05(17). 01. 1890, с. Якушинці Він­ницька пов. Подільської губ., нині Він­ницького р-ну Він­ницької обл. — 10. 05. 1963, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — етно­граф, історик. Дійсний член НТШ, УВАН. Закінчив Він­ницьку учительську семінарію (1911), на­вчався у Феодосійському учительському ін­ституті (нині АР Крим, 1919–20), закінчив Харківський університет (1921). Учителював, працював бібліотекарем у органах Наркомосу Він­ницького і Жмеринського ра­йонів на Поділ­лі, на Чернігівщині, викладав Ніжинського педагогічного ін­ституту (Чернігівська обл.). Брав участь у багатьох педагогічних зʼ­їздах, нарадах, конференціях, друкував праці з педагогіки. Під час другої світової війни — політичний референт ОУН(б) у Він­ницькій обл. 1942 очолював групу вчителів-істориків у Він­ниці, яка готувала під­ручник «Історія України», до якого написав роз­діл про козач­чину. Від 1943 — на еміграції. Був член Українського допомогового комітету, освітнім референтом в одному з таборів для пере­міщених осіб в Австрії. Від 1949 — у Канаді. Автор наукових роз­відок з історії, етно­графії, фольклористики, літературо­знавства. Головна праця — 6-томне етно­графічно-фольклорне дослідже­н­ня «Український рік у народних звичаях в історичному освітлен­ні» (Він­ніпеґ, 1955, 1957, 1959; Торонто, 1962, 1963, остан­ній том лишився в рукописі; 1994 пере­видали у Києві факсимільно у 2-х книгах) — містить записи зимового, весняного, літнього та осін­нього циклів народних свят і обрядів. Як історик досліджував діяльність князів Данила Галицького та Ярослава Мудрого, геть­манів Б. Хмельницького, І. Виговського й І. Мазепи. Під­готував до ви­да­н­ня книгу «Мої спогади» та «Пі­знай себе».