Кирейко Віталій Дмитрович
.jpg)
КИРЕ́ЙКО Віталій Дмитрович (23. 12. 1926, с. Широке, нині Криворізького р-ну Дніпропетровської обл. — 19. 10. 2016, Київ) — композитор, музикознавець, педагог, музично-громадський діяч. Кандидат мистецтвознавства (1953), професор (1978). Народний артист УРСР (1977). Премії імені М. Лисенка (1985), імені І. Нечуя-Левицького НСТДУ (2003), імені В. Вернадського НАНУ (2005). Член НСКУ (1950). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Закінчив Київську консерваторію (1949; клас Л. Ревуцького) та аспірантуру при ній (1952), де й викладав 1949–88. Композиторська творчість — у річищі постромантизму (зокрема розвивав традиції М. Лисенка та Л. Ревуцького). Її тематика й інтонаційна основа значною мірою повʼязана з українським фольклором. Серед учнів — І. Щербаков. Наукові дослідження з питань української музики, зокрема творчості Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, П. Козицького, Г. Майбороди, В. Кабачка, В. Антонюк та ін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Третя симфонія Б. Лятошинського // Мистецтво. 1959. № 1; Видатний митець [про Г. Майбороду] // Музика. 1973. № 6; О Л. Н. Ревуцком // Сов. музыка. 1977. № 6; Київ музичний // Музика. 1982. № 2; Единство человеческого и творческого // Лев Николаевич Ревуцкий: Ст. Воспоминания. К., 1989; Повернення Сидора Воробкевича // Музика. 1997. № 2.
- Основні твори
- опери — «Лісова пісня» (власне лібрето за драмою-феєрією Лесі Українки, 1957), «У неділю рано зілля копала» (лібрето М. Зощенка за повістю О. Кобилянської), «Марко в пеклі» (власне лібрето за драмою І. Кочерги; обидві — 1966), «Вернісаж на ярмарку» (лібрето Е. Яворського і Н. Некрасової-Яворської за п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка, 1985), «Бояриня» (за поемою Лесі Українки, 2003; концертне виконання у Національній опері України, 2008); балети — «Тіні забутих предків» (лібрето Ф. Коцюбинського й Н. Скорульської за повістю М. Коцюбинського, 1960), «Відьма» (лібрето В. Нероденка за поемою Т. Шевченка, 1967), «Оргія» (лібрето Н. Скорульської за драматичною поемою Лесі Українки, 1977), «Сонячний камінь» (лібрето Є. Кушакова, 1982); кантати — «Пам’яті М. Кропивницького» (сл. М. Рильського, 1965), «Навік єдині» (сл. З. Ружин); для симфонічного оркестру — 10 симфоній (1952–2002, зокрема 1992 — «Класична»), сюїта «Українські танці» (1958), поема «Дон Кіхот» (1981); для струнного оркестру — Симфонієта (1981); концерти із симфонічним оркестром — для віолончелі (1961), скрипки (1967), для скрипки і віолончелі (1971), для альта і фортепіано (1998); для фортепіано з оркестром — Поема (1973); хори на слова Г. Сковороди, Т. Шевченка, П. Куліша, М. Рильського, П. Тичини, О. Пушкіна та ін.; камерно-інструментальні та камерно-вокальні твори на слова Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, О. Ющенка, Й. Ґете, М. Емінеску та ін.; музика до театральних вистав.
Людина 