МАЛОЗЬО́МОВА Олександра Іванівна (12. 01. 1930, Харків — 26. 12. 2015, Київ) — музико­знавець, педагог. Дочка І. Малозьомова. Канд. мистецтво­знавства (1970). Закін. Київську консерваторію (нині Нац. муз. академія України, 1953; кл. П. Козицького, М. Крохмаль-Орябинської), де від­тоді й працювала (до 2005): від 1981 — доцент кафедри історії музики, 1970–76 — зав., від 1990 — в. о. професор кафедри укр. і рос. музики, водночас 1989–96 — декан істор.-теор., композитор. ф-ту, а також факультету по роботі з іноз. студентами. Досліджувала муз. культуру «срібної доби». Серед учнів – О. Зінькевич, Г. Кириліна, С. Коробецька, С. Тишко. Зробила вагомий внесок у дослідже­н­ня історії Київ. консерваторії. Брала участь у написан­ні під­ручників «Історія українсь­кої дожовтневої музики» (К., 1969), «История украинской му­­зыки» (Москва, 1981), «Історія української радянської музики» (К., 1990). Спів­упорядниця праць «Виконавські школи вищих учбових закладів України» (1990), «Академія музичної еліти» (2004; обидві — Київ). Однією з перших досліджувала оперні твори 1920–30-х рр. Б. Лятошинського, Ю. Мей­­ту­­са, К. Данькевича, В. Фемеліді, Б. Яновського, О. Чишка.