Малозьомов Іван Іванович

МАЛОЗЬО́МОВ Іван Іванович (26. 09(08. 10). 1899, с. Луговець, нині Брян. обл., РФ — 19. 11. 1954, Київ) — архітектор. Батько О. Малозьомової. Учасник 2-ї світової війни. Голова оргкомітету зі створення СА УРСР (1932, 1934–36 — заступник голови СА). Закін. Київський художній інститут (1927; викл. П. Альошин, О. Вербицький, В. Касіян, Ф. Кричевський, О. Мурашко). Працював у Харкові: 1928–36 — викладач інституту комунал. господарства та худож. інституту, за сумісн. 1929–36 — в інституті «Діпромісто»; 1936–41 — гол. арх. Ленінграда (нині С.-Петербург); 1943–45 — керівник майстерні інституту «Ленпроект»; у Києві: 1945–54 — заступник нач. Упр. у справах архітектури при РМ УРСР, за сумісн. — викладач худож. інституту. Брав участь у проектуванні Київ. кінофабрики (1926–27). Автор проектів будинку Клубу будівельників (1927), інтер’єрів будинку Держпрому (1927–28), житл. масиву «Промінь» (1928), будинку «Техвидав» на вул. Сумська (1929), житл. будинку на вул. Ч. Дарвіна (1930), ф-ки фотоплівк. апаратури (1931, співавт.) у Харкові; набережної р. Кура в Тбілісі (1934), кінотеатру «Зірка» на вул. М. Кривоноса, № 27 у Києві (1953–54, нині клуб «Зоряний Носоріг»). Керував створенням проектів ген. планування Запоріжжя (1930–32, 1949), Тбілісі (1934), Маріуполя (нині Донец. обл., 1935), Кривого Рога (Дніпроп. обл., 1936), Калініна (нині Твер, РФ, 1937), Єревана (1938), Якутська (1939), Петрозаводська (1940; обидва — РФ), Києва (1946–47, із перспективою на 15–20 р.). Наукові дослідження: питання розвитку архітектури і містобудування.

Літ.: Смоленская С. А. Лидеры украинского авангарда: архитектор Малоземов // Наук. вісн. будівництва: Зб. наук. пр. Х., 2013. Вип. 71.

Ю. М. Констянтинов