КИРИЛЕ́НКО Іван Улянович (19. 11(02. 12). 1903, с. Вʼязівок, нині Павло­градського р-ну Дні­пропетровської обл. — 23. 09. 1938, Київ) — письмен­ник. Член «Плугу», «Гарту», ВУСПП, СПУ (та від­повід­альний секретар). Учасник Визвольних змагань 1917–21. Закінчив Павло­градську семінарію (1921), на­вчався у Харківській ВПШ та ІНО. Працював редактор журналу «Червоний шлях», від 1934 — особистим секретарем Г. Петровського. Друкувався від 1923. Автор збірки оповідань «Від­ступ», «Стихія» (обидві — Харків, 1926), «Одна доба», «Сергій Коваль» (обидві — Дні­пропетровськ, 1929), «Над ямою» (Х.; К., 1934); поетичної збірки «Такти» (1927); повістей «Курси» (Х., 1930), «Кучеряві дні» (Х., 1929; 1930, російський пере­клад — Москва, Ленін­град, 1931), «Натиск» (Х.; О., 1930; російський пере­клад — Москва; Ленін­град, 1937), «Баталія» (Х., 1931), «Аванпости» (К., 1933; 1935; 1959; Х., 1934; 1935; 1936; О., 1934; рос. перекл. — Москва, 1934); книги нарисів і віршів «Жовтень» (1927), «З металевого фронту» (1931; обидві — Харків) та романів «Пере­ши­хтовка» (1934), «Весна» (1936; обидва — Київ) — про індустріалізацію країни. Писав пере­важно плакатно-ідеологічні твори «виробничого жанру», по­значені схематичними образами та характерами. Без­за­стережно під­тримував лінію Сталіна у боротьбі з троцькізмом, українським націоналізмом. 21 лютого 1938 заарештований у Києві, за звинуваче­н­ням у приналежності до контр­революційної націоналістичної організації та шпигунстві засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1957.