КИРИ́ЛІВСЬКА ЛІКА́РНЯ — комплекс памʼяток архітектури. Роз­ташована на вул. Фрунзе, № 103 у Києві, в історичній місцевості Дорогожичі. Історія Кирилівської лікарні роз­починається 1786, коли за наказом Катерини ІІ ліквідовано Кирилівський монастир, а його споруди пере­дано притулку для військових інвалідів. Первісну будівлю притулку, що стояла по­близу Кирилівської церкви, раніше використовували як келії. 1803 на Пів­ден­ній садиби монастиря споруджено одноповерхові це­гляні корпуси, куди пере­містили лікарню для божевільних, що раніше функціонувала на сучасній вул. Костянтинівська, № 6/8. У 1823 на Східній від Кирилівської церкви замість колишніх келій зведено комплекс із трьох це­гляних споруд (за участі архітектора Й. Шарлеманя): двоповерхові корпус для роз­міще­н­ня чотирьох офіцерів і 46-ти нижчих чинів та богадільню, між ними — одноповерхову пральню з мезоніном. 1835 інвалідний будинок пере­творено на лікарняний заклад із 80-ма ліжками. У 1840–50-х роках лікарняні корпуси пере­плановано та добудовано, що до­зволило збільшити загальну кількість ліжок до 180-ти. Лікарня та богадільня були під­порядковані Приказу громадського до­гляду — губернській установі з питань соціального захисту. Кирилівська церква діяла як лікарняний храм. 1872–76 за проєктом інженера Ф. Гешвенда з пів­ден­но-західного боку садиби збудовано комплекс із девʼяти одно- та двоповерхових деревʼяних на це­гляних фундаментах корпусів на 104 ліжка, куди пере­ведено лікарню для божевільних. Водночас у східній частині по­двірʼя зведено двоповерхову деревʼяну будівлю для богадільні та фельдшерської школи. 1891 на східному ви­ступі Кирилівського плато за проєктом Я. Кривцова збудовано двоповерховий з під­валом це­гляний корпус терапевтичного від­діле­н­ня на 32 ліжка, 1897 за проектом Г. Антоновського — корпус для хірургічних і гін­екологічних від­ділень (складається з двох обʼєктів: П-подібного двоповерхового з під­валом та Н-подібного двоповерхового; зʼ­єд­нані заокругленим у плані приміще­н­ням операційних). На початку 20 ст. їх зʼ­єд­нано з боку східних торців двоповерховою це­гляною прибудовою. У 1890-х роках архітектор О. Кобелєв по­близу схилу на Пів­нічній садиби звів каплицю з приміще­н­ням для моргу (1902), а у західній частині ділянки — змішану одноповерхову на цокольному поверсі споруду інфекційного корпусу на 60 ліжок. 1907 у пів­ден­ній частині території влаштовано нові це­гляні службові приміще­н­ня — пекарню, кухню, пральню, електро­станцію. 1912–13 нав­проти західного фасаду Кирилівської церкви побудовано корпус акушерської клініки Жіночого медичного ін­ституту. За межами садиби Кирилівського монастиря при лікарні діяли амбулаторія та акушерсько-фельдшерська школа. Під час німецько-фашистської окупації споруди Кирилівської лікарні за­знали значних по­шкоджень. У 1960-х роках у пів­ден­ній і західній частинах садиби побудовано нові великі корпуси стаціонарних від­ділень, консультаційних та реабілітаційних центрів. Усі будівлі 1870-х років і значну частину старої забудови пів­ден­ної ділянки втрачено; споруди, зведені 1823, пере­будовано. Донині збереглися акушерська клініка Жіночого медичного ін­ституту (1912–13), каплиця з моргом (1902), лікарняний корпус (1803), пральня (1823). Протягом існува­н­ня Кирилівської богадільні в її приміще­н­нях працювали хірург, уролог О. Радзієвський, венеролог C. Томашевський, психіатри та невропатологи С. Штейберг (від 1865; перший київський лікар-психіатр), П. Нечай (був старшим лікарем), В. Селецький, І. Сікорський. У радянський час заклад був повністю пере­профільований на психоневрологічну лікарню. У 1920–30-х роках — імені Т. Шевченка, від 1936 — імені І. Па­влова (на території лікарні встановлено погру­д­дя вченого). У ній працювали психіатри В. Протопопов, Б. Маньковський, В. Гак­кебуш, Є. Копистинський, Я. Фрумкін. До 1936 при психоневрологічній лікарні функціонував психіатричний технікум.