КРИВЦО́В Яків Васильович (28. 02. 1854 — після 1917) — архітектор, політич­ний діяч. Закінчив Санкт-Петербурзьке будівельне училище (1876). Від­тоді працював молодшим інженером у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницька обл.). Був міським архітектором Сама­ри (1880–81) та Рязані (обидва — Росія). У 1890-х роках обі­ймав посаду Київського губернського інженера. Член фрак­ції правих Державної думи 3-го і 4-го скликань від Курської губернії (Росія). Активний учасник право-монархічного руху. Ви­ступав проти великого капіталу та за про­гресивну фор­му оподаткува­н­ня, був прибічником залуче­н­ня вітчизняного приватного машинобудува­н­ня для виконан­ня державних замовлень під час 1-ї світової війни. Серед реалізованих проектів — 2 корпуси Троїцьких торговельних рядів на вул. Молодогвардійська, № 53 у Самарі, корпус терапевтичного від­діле­н­ня Кирилівської лікарні (1891), прибудова 2-х поверхів для класів, актового залу і рекреації до будинку реального училища на вул. Велика Житомирська, № 2 (1893–95), власний прибутковий будинок на вул. Десятин­на, № 13 (1890-і роки, за участі архітектора Й. Зекцера) у Києві. Використовував форми нео­ренесансу та необароко.