Кириліна Ірина Яківна
КИРИ́ЛІНА Ірина Яківна (25. 03. 1953, м. Дрезден, Німеччина — 04. 09. 2017, Київ) — композитор. Заслужений діяч мистецтв України (1999). Член НСКУ (1980). Лауреатка низки міжнародних та всеукраїнських фестивалів і конкурсів, зокрема Ґран-Прі «Пісенного вернісажу» (Київ, 1998). Закінчила Київське музичне училище імені Р. Ґлієра (1972; клас теорії музики В. Подвали; брала уроки композиції у Р. Верещагіна), консерваторію (1977; клас композиції М. Дремлюги). Відтоді — на творчій роботі. Від 1999 — доцент кафедри естрадного співу Київського університету культури і мистецтв. Творчості К. притаманний ліризм. В академічній музиці надає перевагу камерним жанрам. Наприкінці 1980-х років здобула популярність як авторка поп-музики. Її пісні виконували В. Білоножко, О. Білозір, А. Кудлай, Н. Матвієнко, Л. Сандулеса та інші. Має фондові записи на Українському радіо і телебаченні. Опублікувала збірку пісень «Пісні» (1985), «Веселая песенка» (1986), «Мій комсомол» (1989), «Пісні для дітей» (1991; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- моноопера «Три портрети» для мецо-сопрано й камерного оркестру (1987, слова Л. Костенко), дитяча опера «Вовк-чарівник» (1993, лібрето Г. Аронова); для симфонічного оркестру — Симфонія (1977), сюїта «Дивертисмент» (1978), Симфонієта для 13-ти струнних інструментів (1987); для камерного оркестру — камерна симфонія «Zeifall» (1990); для естрадно-симфонічного оркестру — Концерт (1987); для оркестру народних інструментів — «Мелодія» (1994), «Жартівливі награвання» (1997); Квартет для саксофонів (1990); Соната для скрипки і фортепіано (1980); камерні кантати: № 1 — «Із зоряного ковша» (1977, слова М. Цвєтаєвої), № 2 — «Приказки» (1978, на українські народні тексти), № 3 — «Знаки пам’яті» (1986, слова Н. Турбіної), № 4 — «Memoria» (1988, слова А. Ахматової), «Молитва» (1989, на канонічні тексти), «Розмите бачене» для чоловічих, дитячих хорів та органа (1992–93, слова П. Мовчана); для театру — рок-опера «Що у світі найсильніше?» (1982), рок-мюзикл «Герострати 20 ст.» (1986), музична трагедія «Оргія» (1987, за Лесею Українкою), лірична комедія «Леся Калина — славна дівчина» (за В. Канівцем), мюзикл «Бісеня з дискотеки» (за В. Ґольдфельдом; обидва — 1988); «Арія краси» для голосу і фортепіано (2002, сл. З. Дикої); пісні, хори, романси, обробки народних пісень; музика для вистав.
Людина 