Маніпуляційні технології

Визначення і загальна характеристика

МАНІПУЛЯЦІ́ЙНІ ТЕХНОЛО́ГІЇ  — поняття, яке використовують у політичних науках, соціальній психології і соціології для позначення комплексу інструментів цілеспрямованого впливу певного типу на масову свідомість і підсвідомість. У світ. соціології значення, яке в рад. часи офіційно вважали переносним, з поч. 1960-х рр. стало основним. Так, створений у Мічиґан. університеті «Dictio­­nary of modern sociology» («Словник сучасної соціології», Літтл­­філд, 1969) називає маніпуляцією (лат. manipulus — «повна жменя», від manus — рука і ple — наповнювати) таке застосування влади, при якому той, хто володіє нею, впливає на поведінку інших, не розкриваючи характеру поведінки, яку він очікує від них. «The Concise Oxford Dictionary of Politics» («Короткий Оксфордський політичний словник», укр. вид. — К., 2006) обмежує маніпуляцію парламент. сферою і визначає її як використання певної ситуації на свою користь із застосуванням процедур. механізмів (зміна порядку денного або правил голосування) та шляхом подання нових пропозицій (без урахування їхньої цінності, а з метою розколоти коаліцію, якій інакше дісталася б перемога). Осн. сфери застосування М. т., за допомогою яких здійснюється сусп. вплив — політика, бізнес (переважно торгівля), нетрадиц. реліг. напрями. Для цього використовують агресивну рекламу та комплекс специфіч. інструментів М. т., які поділяють на 5 груп: цілеспрямов. перетворення інформації, замасков. впливу, засобів примусу, цільового впливу, «роботизації» індивідів. Перша група містить спотворення (від відвертої брехні до підтасовування фактів) і приховування (замовчування або селективну подачу матеріалу) інформації, застосування таких способів її представлення, що усклад­­нюють оброблення (інформація в «сирому» вигляді чи поділена на дрібні порції), подання у незруч. для аудиторії час, відвертання уваги від конкрет. слів коментатора за допомогою яскравого відеоряду чи гучного саундтреку. Друга група інструментів — використання підпорогових за рівнем спри­йняття візуал.-акустич. впливів на людську підсвідомість, третя — засоби прихов. чи видимого примусу (разом із демонстрацією привабливості дій суб’єкта маніпуляції для її об’єктів). При цьому можуть використовувати заохочення об’єктів маніпуляції до певних дій унаслідок демонстрації начебто «слабкої позиції» тих, проти кого за допомогою М. т. спрямовують ці дії (йдеться про примус-провокацію). Четверта група — цільовий вплив із використанням ментал. і цінніс. структури об’єктів застосування М. т. Він охоплює широкі сфери — від спокуси владою, грошима, славою та ін. до акцентування у потріб. момент на таких позитив. універсал. цінностях, як гордість, прагнення до радості, комфорт, сімей. затишок, потреба в популярності, кар’єрний ріст тощо. Сюди ж належить вплив на визначені за допомогою соціол. дослідж. специфічні ментал. орієнтири та моральні цінності чисельно невеликих аудиторій. Для цього у масовій свідомості фіксують за допомогою мас-медіа такі словесно-ментал. конструкції («меми»), які у подальшому завдяки своїй простоті та поширеності витіснятимуть власні оцінки об’єктів маніпуляції. До п’ятої групи дослідники зарахо­вують ті засоби, за допомогою яких вдається перетворити об’єк­­ти М. т. на маріонеток. Це можливо лише щодо частини об’єк­­тів маніпуляції в силу специфіки їхніх психол. характеристик. Вчинки цих об’єктів програмуються мас-медіа, партіями та організаціями, політ. і реліг. лідерами та ін. Для успіху такого застосування М. т. у певних груп насел. мають бути уніфіков. способи мислення, оцінки, реакції на події, поведінки. Таке програмування присутнє у всіх соц. системах, але найпоширеніше і найефективніше воно в умовах жорсткого авторитаризму та тоталітаризму, де сприймається як закон людського співіснування. Його наслідком є гранична деперсоніфікація людей, перетворення їх на роботоподіб. об’єктів. Питанням М. т. присвяч. окремий вип. незалеж. культурол. ж. «Ї» (2003, ч. 30).

Завантажити статтю