Маніпуляційні технології

МАНІПУЛЯЦІ́ЙНІ ТЕХНОЛО́ГІЇ — поня­т­тя, яке використовують у політичних науках, соціальній психології та соціології для по­значе­н­ня комплексу інструментів цілеспрямованого впливу певного типу на масову сві­домість і під­сві­домість. У світовій соціології значе­н­ня, яке в радянські часи офіційно вважали пере­носним, з початку 1960-х рр. стало основним. Так, у «Dictionary of modern sociology» («Словник сучасної соціології», Літ­тлфілд, 1969), створеному в Мічиґанському університеті, маніпуляцією (лат. manipulus — «повна жменя», від manus — рука і ple — наповнювати) називають за­стосува­н­ня влади, при якому той, хто нею володіє, впливає на поведінку інших, не роз­криваючи характеру поведінки, яку він очікує від них. «The Concise Oxford Dictionary of Politics» («Короткий Оксфордський політичний словник», укр. вид. — К., 2006) обмежує маніпуляцію парламентською сферою і ви­значає її як викори­ста­н­ня певної ситуації на свою користь із за­стосува­н­ням процедурних механізмів (зміна порядку ден­ного або правил голосува­н­ня) та шляхом по­да­н­ня нових пропозицій (без урахува­н­ня їхньої цін­ності, а з метою роз­колоти коаліцію, якій інакше ді­сталася б пере­мога). 

Основні сфери за­стосува­н­ня М. т., за допомогою яких здійснюють су­спільний вплив — політика, бізнес (пере­важно торгівля), нетрадиційні релігійні напрями. Для цього використовують агресивну рекламу та комплекс специфічних інструментів М. т., які поділяють на 5 груп: 

1. цілеспрямоване пере­творе­н­ня інформації, 
2. замаскований вплив, 
3. засоби примусу, 
4. цільовий вплив, 
5. «роботизація» індивідів. 

Перша група містить спотворе­н­ня (від від­вертої брехні до під­тасовува­н­ня фактів) і приховува­н­ня (замовчува­н­ня або селективну подачу матеріалу) інформації, за­стосува­н­ня таких способів її пред­ставле­н­ня, що ускладнюють обробле­н­ня (інформація в «сирому» ви­гляді чи поділена на дрібні порції), по­да­н­ня у незручний для аудиторії час, від­верта­н­ня уваги від конкретних слів коментатора за допомогою яскравого ві­деоряду чи гучного саундтреку. 

Друга група інструментів — викори­ста­н­ня під­порогових за рівнем сприйня­т­тя візуально-акустичних впливів на людську під­сві­домість, третя — засоби прихованого чи видимого примусу (разом із демонстрацією привабливості дій субʼєкта маніпуляції для її обʼєктів). При цьому можуть використовувати за­охоче­н­ня обʼєктів маніпуляції до певних дій внаслідок демонстрації начебто «слабкої позиції» тих, проти кого за допомогою М. т. спрямовують ці дії (йдеться про примус-провокацію). 

Четверта група — цільовий вплив із викори­ста­н­ням ментальної та цін­нісної структури обʼєктів за­стосува­н­ня М. т. Він охоплює широкі сфери — від спокуси владою, грошима, славою та ін. до акцентува­н­ня у потрібний момент на таких позитивних універсальних цін­ностях, як гордість, прагне­н­ня до радості, комфорт, сімейний затишок, потреба в популярності, карʼєрний ріст тощо. Сюди ж належить вплив на ви­значені за допомогою соціологічних досліджень специфічні ментальні орієнтири та моральні цін­ності чисельно невеликих аудиторій. Для цього у масовій сві­домості фіксують за допомогою мас-медіа такі словесно-ментальні кон­струкції («меми»), які у подальшому завдяки своїй простоті та поширеності витіснятимуть власні оцінки обʼєктів маніпуляції. 

До пʼятої групи дослідники зараховують ті засоби, за допомогою яких вдається пере­творити обʼєкти М. т. на маріонеток. Це можливо лише щодо частини обʼєктів маніпуляції в силу специфіки їхніх психологічних характеристик. Вчинки цих обʼєктів про­грамуються мас-медіа, партіями та організаціями, політичними і релігійними лідерами та ін. Для успіху такого за­стосува­н­ня М. т. у певних груп населе­н­ня мають бути уніфіковані способи мисле­н­ня, оцінки, реакції на події, поведінки. Від­повід­не про­грамува­н­ня присутнє у всіх соціальних системах, але найпоширеніше і най­ефективніше воно в умовах жорсткого авторитаризму та тоталітаризму, де спри­ймається як закон людського спів­існува­н­ня. Його наслідком є гранична деперсоніфікація людей, пере­творе­н­ня їх на роботоподібні обʼєкти. 

Пита­н­ням М. т. присвячено окремий випуск незалежного культурологічного журналу «Ї» (2003, ч. 30).