Маньковський Григорій Тимофійович

Визначення і загальна характеристика

МАНЬКО́ВСЬКИЙ Григорій Тимофійович (24. 01. 1853 — після 1928) — громадсько-політичний і церковний діяч. Закінчив Подільську духовну семінарію (1877), викладав російську мову в Шаргородському духовному училищі (нині Вінницька обл.). 1898 рукопоклад. на священика, душпастирював у с. Писарівка Ямпільського повіту Подільської губернії. Володів 48 га церковної землі. Був депутатом духовного відомства в Ямпільському повіт. земстві за призначенням. Депутат 3-ї (від 1907) і 4-ї (від 1912) Державної думи від Подільської губернії: входив до фракції правих, фракції російських націоналістів і помірковано-правих; від серпня 1915 належав до групи прихильників П. Балашова (т. зв. балашовці); член Комісії з народної освіти, справ православної церкви і народного здоров’я. Після жовтневого перевороту 1917 виїхав до Варшави. 1921 повернувся до Тульчина (нині Вінницька обл.) і був пострижений у монахи з іменем Фотій. Возведений у сан єпископа Тульчинського, вікарія Кам’янець-Подільської єпархії обновленої церкви. 1924 патріарх Тихон (Бєллавін) видав Указ, яким заборонив своїм священикам мати будь-які контакти із обновленцями. На поч. 1923 у Вінниці відбувся з’їзд духовенства, в якому брав участь М. й разом з архієпископом Пименом (Пєговим) намагався об’єд­­нати всі церк. течії довкола «Живої церкви» (обновленської), але безуспішно. Після 1925 возвед. обновленцями в сан архієпископа. Від 1928 — на спокої. Подальша доля невідома.

Завантажити статтю