Маньковський Григорій Тимофійович

МАНЬКО́ВСЬКИЙ Григорій Тимофі­йович (24. 01. 1853 — після 1928) — громадсько-політичний і церковний діяч. Закінчив Подільську духовну семінарію (1877), викладав російську мову в Шаргородському духовному училищі (нині Він­ницька обл.). 1898 рукопоклад. на священика, душпастирював у с. Писарівка Ямпільського повіту Подільської губернії. Володів 48 га церковної землі. Був депутатом духовного ві­домства в Ямпільському повіт. земстві за при­значе­н­ням. Депутат 3-ї (від 1907) і 4-ї (від 1912) Державної думи від Подільської губернії: входив до фракції правих, фракції російських націоналістів і помірковано-правих; від серпня 1915 належав до групи прихильників П. Балашова (т. зв. балашовці); член Комісії з народної освіти, справ православної церкви і народного здоровʼя. Після жовтневого пере­вороту 1917 ви­їхав до Варшави. 1921 повернувся до Тульчина (нині Він­ницька обл.) і був по­стрижений у монахи з іменем Фотій. Во­зведений у сан єпис­копа Тульчинського, вікарія Камʼянець-Подільської єпархії обновленої церкви. 1924 патріарх Тихон (Бєл­лавін) видав Указ, яким заборонив своїм священикам мати будь-які контакти із обновленцями. На поч. 1923 у Він­ниці від­бувся зʼїзд духовенства, в якому брав участь М. й разом з архі­єпис­копом Пименом (Пєговим) намагався обʼєд­­нати всі церк. течії довкола «Живої церкви» (обновленської), але без­успішно. Після 1925 во­звед. обновленцями в сан архі­єпис­копа. Від 1928 — на спокої. Подальша доля неві­дома.

Завантажити статтю