Тихон (Бєллавін)

ТИ́ХОН (Бєллавін Василь Іванович; 19(31). 01. 1865, с. Клин Псковської губ., Росія — 07. 04. 1925, Москва) — церковний діяч РПЦ. Закінчив Псковську духовну семінарію (1884) і Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я (1888). Відтоді викладав богослов’я і французьку мову у Псковській духовній семінарії. 1891 прийняв чернечий постриг. Від 1892 — інспектор, згодом — ректор Холмської духовної семінарії (нині Польща) у сані архімандрита. Голова Холмського православного богородичного братства, благочинний монастирів Холмсько-Варшавської єпархії. 1897 хіротонізований на єпископа Люблінського, вікарія Холмсько-Варшавської єпархії; від 1898 — єпископ Алеутський та Аляскінський, від 1900 — Алеутський і Північно-Американський. 1905 зведений у сан архієпископа Ярославського та Ростовського; від 1913 — архієпископ Віленський та Литовський. У серпні 1917 зведений у сан митрополита Московського і Коломенського. Голова Всеросійського помісного собору, 21 листопада 1917 обраний патріархом Московським і всієї Русі. 19 січня 1918 піддав анафемі більшовицьку владу. Засудив вбивство колишнього російського імператора Миколи ІІ і його родини. Від грудня 1918 перебував під домашнім арештом. 20 серпня 1920 видав указ про тимчасові автокефалії (самоуправління) єпархій. Підтримав ініціативу архієпископа Парфенія (Левицького) щодо перекладу богослужбових книг українською мовою, але засудив діяльність Василя (Липківського) і УАПЦ. Гостро критикував кампанію вилучення церковних цінностей для продажу з метою допомоги голодуючим. 26 квітня 1922 заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності, залишений під домашнім арештом. На інспірованому радянською владою обновленському Соборі заочно позбавлений патріаршого сану. 3 липня 1922 передав управління РПЦ митрополиту Агафангелу (Ярославському). Звернувся до Верховного суду РРФСР із заявою, у якій покаявся у антирадянській діяльності, після чого 26 червня 1923 був звільнений з-під арешту. Здійснював богослужіння у церквах Москви. У заповіті закликав вірян підкоритися радянській владі. 1981 канонізований РПЦ за кордоном, 1989 — Московською патріархією РПЦ.

Рекомендована література

1. Регельсон Л. Трагедия Русской Церкви. 1917–1945. Париж, 1977;
   Google Scholar Internet
2. Акты Святейшего Тихона, Патриарха Московского и Всея России, позднейшие документы и переписка о каноническом преемстве Высшей церковной власти. 1917–1943: Сб. в 2 ч. Москва, 1994;
   Google Scholar Internet
3. Шкаровский М. В. Русская Православная Церковь при Сталине и Хрущеве. Государственно-церковные отношения в СССР в 1939–1964 годах. Москва, 1999.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю