Маріупольська культурно-історична область
Визначення і загальна характеристика
МАРІУ́ПОЛЬСЬКА КУЛЬТУ́РНО-ІСТОРИ́ЧНА О́БЛАСТЬ — регіон поширення кількох подібних між собою археологічних культур розвинутого неоліту — початку енеоліту. Виокремлена рос. археологом І. Васильєвим, назва походить від Маріупольського могильника. М. к.-і. о. об’єднує азово-дніпровську культуру, нижньодонську, воронезько-донську, самарську на Волзі, прикасп. і вірьовкин. групу пам’яток у дніпро-донец. регіоні. Відомі поселення та ґрунт. могильники. Основа господарства — скотарство та мисливство, можливо, землеробство. Посуд виготовлений із глини з домішкою органіки. Більшість посудин має плоскі денця та комірцеподібні вінця. Орнамент містить гребінц. відбитки у вигляді рядів ялинок і зиґзаґів, а також прокреслені лінії та стрічк. композиції. Лише посуд пізньої азово-дніпров. культури орнаментов. переважно наколами та прокресленими лініями. Прикраси: перламутр. намисто, платівки з ікол кабана, підвіски з зубів тварин і мор. черепашок, фігурки з кістки. Поховання здійснювали переважно в індивід. ямах, розташ. рядами, для пізньої азово-дніпров. культури характерні колективні поховання у великих ямах, розрах. на допоховання, інколи з підбоєм або з дерев’яним перекриттям та входом. Померлих клали на спині випростано з широт. орієнтацією, зустрічаються поодинокі тілоспалення. У поховал. обряді використовували вогонь та камінь. У 4 тис. до н. е. насел. азово-дніпров. та самар. культур почало створювати жертовні майданчики на поверхні могильників. Від них залишилися розбитий посуд, знаряддя праці та кістки тварин.
Рекомендована література
Завантажити статтю
