Маріупольська культурно-історична область

МАРІУ́ПОЛЬСЬКА КУЛЬТУ́РНО-ІСТОРИ́ЧНА О́БЛАСТЬ — регіон пошире­н­ня кількох подібних між собою археологічних культур роз­винутого неоліту — початку енеоліту. Ви­окремлена рос. археологом І. Васильєвим, назва походить від Маріупольського могильника. М. к.-і. о. обʼєд­­нує азово-дні­провську культуру, нижньодонську, воронезько-дон­ську, самарську на Волзі, прикасп. і вірьовкин. групу памʼяток у дні­про-донец. регіоні. Ві­домі поселе­н­ня та ґрунт. могильники. Основа господарства — скотарство та мисливство, можливо, землеробство. Посуд виготовлений із глини з домішкою органіки. Більшість посудин має плоскі денця та комірцеподібні вінця. Орнамент містить гребінц. від­битки у ви­гляді рядів ялинок і зиґзаґів, а також прокреслені лінії та стрічк. композиції. Лише посуд пізньої азово-дні­пров. культури орнаментов. пере­важно наколами та прокресленими лініями. Прикраси: перламутр. намисто, платівки з ікол кабана, під­віски з зубів тварин і мор. черепашок, фігурки з кістки. Похова­н­ня здійснювали пере­важно в індивід. ямах, роз­таш. рядами, для пізньої азово-дні­пров. культури характерні колективні похова­н­ня у великих ямах, роз­рах. на допохова­н­ня, інколи з під­боєм або з дере­вʼяним пере­кри­т­тям та входом. Померлих клали на спині ви­про­стано з широт. орієнтацією, зу­стрічаються поодинокі тіло­спале­н­ня. У поховал. обряді використовували вогонь та камінь. У 4 тис. до н. е. насел. азово-дні­пров. та самар. культур почало створювати жертовні май­данчики на поверх­ні могильників. Від них залишилися роз­битий посуд, знаря­д­дя праці та кістки тварин.

Завантажити статтю