Маріупольський могильник

Визначення і загальна характеристика

МАРІУ́ПОЛЬСЬКИЙ МОГИ́ЛЬНИК  — археологічна пам’ятка. Виявлений 1930 на лівому березі р. Кальміус при її впадінні у Азов. море побл. м. Маріуполь (нині Донец. обл.) і розкопаний М. Макаренком, у 1950-і рр. його досліджував А. Столяр (запропонував періодизацію та вказав на генет. зв’язок неоліт. і енеоліт. поховань). М. м. складався зі 130-ти поховань неоліт. нижньодон. культури і 4-х поховань енеоліт. скелян. культури. Неоліт. могильник (датов. 2-ю пол. 5-го — поч. 4 тис. до н. е.) — низка послідов. поховань у індивід. ямах, викопаних поруч із сусід. або над ними (75 пофарбов. вохрою кістяків, 55 — не пофарбов.). Інвентар: намистини з перламутру, фігурки з кістки, кістяні вістря, неорнаментов. пластинки з іклів кабана, кам’яні сокири й булави тощо. Енеоліт. могильник (датов. 2–3 чв. 4 тис. до н. е.) — 2 поховання у кам’яних ящиках, 1 зруйнов. поховання з мідними браслетами, 1 трупоспалення, здійснене на місці поховання. Інвентар: кам’яні та крем’яні вироби (зокрема двобічно оброблений наконечник), орнаментов. пластинки з іклів кабана, чорний підшліфов. камінь, мідні браслети тощо. Від М. м. походить назва Маріупольської культурно-історичної області.

Завантажити статтю