МАРКАЗИ́Т (від араб. назви стибію та бісмуту) — променевий, гребінчастий, списоподібний колче­дан, мінерал класу сульфідів та їх аналогів FeS2. Уперше описав 1845 австр. мінералог В.-К. Гайдінґер. Має не­значні домішки As, Sb, Ni, Cr, Bi, Cu. Сингонія ромбічна, ромбо-дипірамідал. вид симетрії. Зу­стрічається у ви­гляді жовен, концентрично-зонал. стяжінь, а також гребінчастих списоподіб. і радіально-променевих агрегатів, дуже рідко пірамідал. і призматич. кри­сталів. Спо­стерігаються двій­ники та епітаксичні зростки з піритом. Колір латун­но-жовтий із сіруватим або зеленуватим від­тінком. Риса темна зеленувато-сіра. Блиск металічний. Твердість 5–6, густина 4,6–4,9. Від­бивна здатність висока (55 %). Утворюється пере­важно піротермал. шляхом в остан­ні стадії процесу мінерало­утворе­н­ня в асоціації з кварцом, піритом, галенітом, сфалеритом та ін. сульфідами. У поверх­невих умовах під­дається вивітрюван­ню, кінц. продуктом якого є утворе­н­ня бурого залізняка. М. ві­домий у колче­дан. покладах Уралу (Блявін. родовище, РФ), а також у родовищах Словач­чини та Німеч­чини (Клау­сталь). Досить поширений в Україні серед різних утворень як другоряд. мінерал. Виявлений у Приазовʼї, Придні­провʼї, Криворіж­жі, на Волині та Поділ­лі. У Донбасі та Карпатах су­проводжує ртутне і поліметал. зрудені­н­ня. Значні скупче­н­ня М. роз­робляють для одержа­н­ня сірчаної кислоти. Є у мергелях і вапняках Криму.