Марковников Володимир Васильович

Визначення і загальна характеристика

МАРКО́ВНИКОВ Володимир Васильович (Марковников Владимир Васильевич; 13(25). 12. 1837, м. Княгинін, нині Княгиніно Нижньогород. обл., РФ — 29. 01(11. 02). 1904, Мос­ква) — російський хімік-органік. Почес. чл. Університету св. Володимира в Києві (1900) та Харків. університету (1901). Закін. Казан. університет (Росія, 1860), де й працював: 1867–71 — доцент кафедри хімії. 1865 захистив магістер. дис., присвяч. ізомерії насичених кислот, 1869 — доктор. дис. «Материалы по во­просу о взаимном влиянии атомов в химических соединениях». М. заклав фундаменти взаєм. впливу атомів у молекулі та залежність реакцій. здатності орган. сполук від їх будови. На прикладі реакцій заміще­н­ня, від­щепле­н­ня, при­єд­на­н­ня та ізомеризації він на основі величез. фактич. матеріалу встановив заг. закономірності, які одержали назву «правила М.». 1871 за­прошений до Новорос. університету (Одеса), де очолив каф. хімії. Дві вступні лекції, прочитані М., були на­друк. і звернули на себе увагу вчених. У них дана принцип. оцінка існуючим теоріям орган. хімії та по­значена пер­спектива роз­витку цієї науки. В університеті М. за короткий час виконав пʼять циклів дослідж., присвяч. взаєм. пере­творен­ню ізомер. альдегідів і карбонових кислот. Від 1873 М. — проф. Моск. університету. Наукові дослідже­н­ня у галузі хім. будови орган. сполук і хімії нафти. Він вперше отримав не­ароматичні циклічні сполуки — нафтени. Синтезував сполуки із семи- і восьмичлен. циклами. Ви­вчав Ас­тра­хан. соляні озера з метою викори­ста­н­ня солей у промисловості. 1955 у Москві опубл. «Из­бран­ные труды» М.

Літ.: Вчені-хіміки. Почесні члени Університету св. Володимира (1834–1919). К., 2001; Почесні члени Харківського університету: Біогр. довід. Х., 2015.

В. Я. Чирва, Н. В. Толкачова

Завантажити статтю