Маркосян Размік

МАРКОСЯ́Н Размік Григорович (21. 12. 1949, Єреван) — учасник вірменського Руху Опору. Від 1972 навч. на факультеті культурології Єреван. пед. ін­ституту. 1969 вступив до Нац. обʼєд­­наної партії. Створив друкарню, яка великим накладом видавала листівки, організував їхнє роз­по­всюдже­н­ня. 28 лютого 1974 за­­арешт., однак через від­сутність доказів незабаром звільнений. 19 червня того ж року заарешт. вдруге, за звинуваче­н­ням у антирад. агітації і пропаганді засудж. до 4-х р. таборів і 2-х р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Мордовії та Перм. обл. (обидві — РФ). Товаришував із укр. по­­літвʼязнями В. Стусом, З. Попадюком, В. Чорноволом, Є. Свер­­стюком, В. Марченком та ін., брав участь у спіл. акціях протесту, голодува­н­нях. Від 1978 — на заслан­ні у Казах­стані. 27 квітня 1980 знову заарешт., за звинуваче­н­ням у намірі втекти із засла­н­ня засудж. до 3-х р. увʼяз­­не­н­ня. У кількох країнах Європи були створені комітети захисту М. За касац. скаргою термін скорочений до 1-го р. 1981 звільнений. У 1987 спільно з П. Айрікяном створив Вірм. комітет захисту політвʼязнів, який разом із Укр. ініціатив. групою захисту політ­­вʼязнів уві­йшов до Між­нац. комітету захисту політвʼязнів (Вір­менія, Грузія, Україна, країни Балтії). 1998–2000 — голова громад. організації колиш. політвʼязнів «Клуб–65»; 2000–02 — голова Держ. ради у справах релігії при уряді Вірменії; чл. Комітету з прав людини при президентові Вірменії; від 2002 — радник премʼєр-міністра Вірменії з питань релігії та нац. меншин. Вивіз із Мордов. таборів вірші В. Стуса, пере­писані В. Овсієнком, 2010 допоміг Р. Папаяну пере­класти час­­тину з них вірм. мовою та видати. Видав книжку пере­кладів творів В. Стуса «О Боже, тиші дай» (2016; текст паралельно укр. і вірм. мовами), а також «Размы­­шления о Василие Стусе» (2017; обидві — Єреван) і опублікував низку статей про нього, зокрема «Я мав честь бути близьким товаришем В. Стуса…» // «Курʼєр Кривбасу», 1999, № 6, «Мой Василь Стус» // «День», 2010, 10–11 сентября.