ПОПАДЮ́К Зорян Володимирович (21. 04. 1953, Львів) — учасник правозахисного руху. Син Л. Попадюк. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Значну частину дитинства провів у м. Самбір Львівської обл. У вересні 1968 разом зі своїми однокласниками (серед них — Я. Микитко) організував під­пільну опозиційну групу — Український національно-визвольний фронт (УНВФ). Його на­звою засновники хотіли наголосити на спадкоємності від Українського національного фронту Д. Квецка та З. Красівського, роз­громленого 1967. Вони виготовили прапор, печатку, за­провадили членські внески. 1970 всі члени УНВФ вступили до закладів вищої освіти, група роз­рослася кількісно (до кількох десятків осіб) і гео­графічно. Діяльність УНВФ полягала у роз­по­всюджен­ні самвидавської літератури, зокрема, листівок проти національного гнобле­н­ня українського народу, знище­н­ня його культури й мови, проти окупації Чехословач­чини 1968. Перед­руковували й поширювали твори І. Дзюби, В. Мороза, Є. Сверстюка, В. Чорновола, О. Солженіцина та ін., журнали «Український вісник», «Хроника текущих событий»; у листопаді 1972 — лютому 1973 випустили 2 числа громадсько-політичного журналу «По­ступ». 1973 у Львові вперше від 1939 не проводили Шевченківські вечори. Члени УНВФ виготовили 150 екземплярів листівки, що закінчувалася словами «Вставайте, кай­дани порвіте!», і ввечері 27 березня роз­по­всюдили їх. У ніч на 28 березня П. і ще декілька десятків студентів були заарештовані, 6 серпня за звинуваче­н­ням в антирадянській агітації і пропаганді П. засуджений до 7-ми р. по­збавле­н­ня волі та 5-ти р. засла­н­ня. Львівські вищі на­вчальні заклади за­знали справжнього погрому, тільки з Львівського університету було звільнено 29 працівників. П. від­бував покара­н­ня у мордовських таборах (РФ), де його неодноразово карали за участь в акціях протесту. Про П. тепло від­гукувалися В. Стус, М. Руденко, М. Хейфец. Від 1980 — на заслан­ні у Мага­данській обл. (РФ), від 1981 — в Актюбинській обл. (Казах­стан). 2 вересня 1982 заарештований вдруге, 4 березня 1983 за звинуваче­н­ням в антирадянській агітації і пропаганді засуджений до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі та 5-ти р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у таборі суворого режиму в Пермській обл. (РФ). Звільнений 1987 від­повід­но до указу президії ВР СРСР про помилува­н­ня групи політвʼязнів, реабілітований. Повернувся до Самбора. 1990 обраний головою міськради, згодом — головою міськвиконкому, 1992 при­значений пред­ставником Президента України в Самбірському р-ні, 1997 — головою Старосамбірської райдерж­адміністрації, від 1998 — за­ступник голови Самбірської райдерж­адміністрації. 2006 обраний депутатом Самбірської ра­йон­ної ради. Від 2008 — на пенсії. Мешкає у Львові.