Попадюк Зорян Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ПОПАДЮ́К Зорян Володимирович (21. 04. 1953, Львів) — учасник правозахисного руху. Син Л. Попадюк. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Значну частину дитинства провів у м. Самбір Львівської обл. У вересні 1968 разом зі своїми однокласниками (серед них — Я. Микитко) організував підпільну опозиційну групу — Український національно-визвольний фронт (УНВФ). Його назвою засновники хотіли наголосити на спадкоємності від Українського національного фронту Д. Квецка та З. Красівського, розгромленого 1967. Вони виготовили прапор, печатку, запровадили членські внески. 1970 всі члени УНВФ вступили до закладів вищої освіти, група розрослася кількісно (до кількох десятків осіб) і географічно. Діяльність УНВФ полягала у розповсюдженні самвидавської літератури, зокрема, листівок проти національного гноблення українського народу, знищення його культури й мови, проти окупації Чехословаччини 1968. Передруковували й поширювали твори І. Дзюби, В. Мороза, Є. Сверстюка, В. Чорновола, О. Солженіцина та ін., журнали «Український вісник», «Хроника текущих событий»; у листопаді 1972 — лютому 1973 випустили 2 числа громадсько-політичного журналу «Поступ». 1973 у Львові вперше від 1939 не проводили Шевченківські вечори. Члени УНВФ виготовили 150 екземплярів листівки, що закінчувалася словами «Вставайте, кайдани порвіте!», і ввечері 27 березня розповсюдили їх. У ніч на 28 березня П. і ще декілька десятків студентів були заарештовані, 6 серпня за звинуваченням в антирадянській агітації і пропаганді П. засуджений до 7-ми р. позбавлення волі та 5-ти р. заслання. Львівські вищі навчальні заклади зазнали справжнього погрому, тільки з Львівського університету було звільнено 29 працівників. П. відбував покарання у мордовських таборах (РФ), де його неодноразово карали за участь в акціях протесту. Про П. тепло відгукувалися В. Стус, М. Руденко, М. Хейфец. Від 1980 — на засланні у Магаданській обл. (РФ), від 1981 — в Актюбинській обл. (Казахстан). 2 вересня 1982 заарештований вдруге, 4 березня 1983 за звинуваченням в антирадянській агітації і пропаганді засуджений до 10-ти р. позбавлення волі та 5-ти р. заслання. Покарання відбував у таборі суворого режиму в Пермській обл. (РФ). Звільнений 1987 відповідно до указу президії ВР СРСР про помилування групи політв’язнів, реабілітований. Повернувся до Самбора. 1990 обраний головою міськради, згодом — головою міськвиконкому, 1992 призначений представником Президента України в Самбірському р-ні, 1997 — головою Старосамбірської райдержадміністрації, від 1998 — заступник голови Самбірської райдержадміністрації. 2006 обраний депутатом Самбірської районної ради. Від 2008 — на пенсії. Мешкає у Львові.

Завантажити статтю