Марченко Валентин Віталійович

Визначення і загальна характеристика

МА́РЧЕНКО Валентин Віталі­йович (13. 08. 1948, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (2007). Член НСКінУ (1988). Закін. актор. (1970) та режисер. (1979; викл. Ф. Соболєв) факультети Київ. ін­ституту театр. мистецтва, де від­тоді й працює (нині університет театру, кіно і телебаче­н­ня): від 2014 — завідувач кафедри кінорежисури та кінодраматургії. Діяльність у кіно роз­почав з юних років, знявшись у кінофільмах: «Хлопчики» (1959, реж. С. Цибульник), «Морська чайка» (1961, реж. Є. Брюнчугін), «Гольфстрім» (1968, реж. В. Довгань). 1979–94 — реж., 1994–2016 — 1-й заст. ген. дир., гол. ред. Нац. кінематики України. Реж. кіно­стрічок: «Світломузика» (1978), «Оркестр» (1981), «Замок в Олесько» (1982), «Прикраси для вас» (1983), «Побудувати будинок» (1984), «На шляху до таємниць мозку» (1985), «І таємниця сердечного болю» (1987), «Цілющі мікрохвилі» (1989), «Чаклуни XX столі­т­тя» (1990), «Дотик» (1991), кінокартин «Роз­будова держави», «Ульти­­матум» та «Берестейський мир» у докум. циклі «Неві­дома Україна. Нариси нашої історії» (1993), «Великий німий заговорив», «До вершин майстерності» (обидві — 1994), «Перші кроки наукового кіно» (1995), «Документальне кіно України 1939–1945» (1996). Сценарист фільмів: «Хоро­спів українців» (2001), «Консонанс» (2005), «З найкращими побажа­н­нями, Енвер!» (2006), «Кайрос», «Україно, де ти?», «Четверта хвиля» (усі — 2008). Роботи М. вирізняються самобут. твор. почерком, глибоким осмисле­н­ням матеріалу, високим професіоналізмом.

І. В. Роз­добудько

Завантажити статтю