Мирон Дмитро

МИРО́Н Дмитро (псевд.: Андрій, Роберт, Брюс, Максим Орлик, Орлик, Піп, Мудрий, Свєнціцький; 05. 11. 1911, с. Рай, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. — 25. 07. 1942, Київ) — військово-політичний діяч ОУН, публіцист. Навч. у Бережан. гімназії (був чл. пластового куреня ч. 24 ім. П. Полуботка), звідки 1928 відрах. за приналежність до ОУН, Малій духов. семінарії (Львів), від 1930 — у Львів. університеті. Референт юнацтва Крайової екзекутиви (КЕ) ОУН на зх.-укр. землях (ЗУЗ) від 1930, референт КЕ ОУН на ЗУЗ (1932–33), співред. першого підпіл. вид. ОУН в Україні «Бюллетень КЕ ОУН на ЗУЗ» (1931–33). У жовтні 1933 заарешт., за націоналіст. діяльність засудж. до 7-ми р. ув’язнення. Звільнений 1938. Політ. референт КЕ ОУН на ЗУЗ (1938–39), учасник 2-го Великого збору ОУН у Римі (серпень 1939). Один із ідеологів укр. націоналізму, співавтор вишкіл. матеріалу «44 правила життя українського націоналіста» (1938), автор праці «Ідея і чин України» (1940; К., 2001). Член Рев. Проводу ОУН (революційної), крайовий провідник ОУН(б) зх.-окраїн. укр. земель та крайовий провідник ОУН(б) на зх.-укр. землях (1940). Співорганізатор і актив. учасник 2-го Великого збору ОУН(б) у Кракові (квітень 1941). Улітку 1941 — провідник Пн. похід. групи ОУН(б). Учасник 1-ї конф. Проводу ОУН(б) (вересень 1941). Заарешт. ґестапо за підпіл. діяльність на Київщині (вересень 1941), під час транспортування до Німеччини втік. 1941–42 — крайовий провідник ОУН(б) осередньо-сх. укр. земель. Загинув у перестрілці з ґестапівцями на розі сучас. київ. вул. Б. Хмельницького та І. Лисенка. У рідному селі встановлено пам’ятник, у Києві на будівлі Нац. академ. театру опери та балету України ім. Т. Шевченка — мемор. дошку М.

Літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. Нью-Йорк, 2002; Сусік Д. З любові до народу. Л., 2006; Посівнич М. Воєнно-політична діяльність ОУН у 1929–1939 роках. Л., 2010.

О. Й. Стасюк