МИРО́Н Дмитро (псевд.: Андрій, Роберт, Брюс, Максим Орлик, Орлик, Піп, Мудрий, Свєнціцький; 05. 11. 1911, с. Рай, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. — 25. 07. 1942, Київ) — військово-політичний діяч ОУН, публіцист. Навч. у Бережан. гімназії (був чл. пластового куреня ч. 24 ім. П. Полуботка), звідки 1928 від­рах. за приналежність до ОУН, Малій духов. семінарії (Львів), від 1930 — у Львів. університеті. Референт юнацтва Кра­йової екзекутиви (КЕ) ОУН на зх.-укр. землях (ЗУЗ) від 1930, референт КЕ ОУН на ЗУЗ (1932–33), спів­ред. першого під­піл. вид. ОУН в Україні «Бюл­летень КЕ ОУН на ЗУЗ» (1931–33). У жовтні 1933 заарешт., за націоналіст. діяльність засудж. до 7-ми р. увʼязне­н­ня. Звільнений 1938. Політ. референт КЕ ОУН на ЗУЗ (1938–39), учасник 2-го Великого збору ОУН у Римі (серпень 1939). Один із ідеологів укр. націо­налізму, спів­автор ви­шкіл. матеріалу «44 правила життя українського націоналіста» (1938), автор праці «Ідея і чин України» (1940; К., 2001). Член Рев. Проводу ОУН (революційної), кра­йовий провід­ник ОУН(б) зх.-окраїн. укр. земель та кра­йовий провід­ник ОУН(б) на зх.-укр. землях (1940). Спів­організатор і актив. учасник 2-го Великого збору ОУН(б) у Кракові (квітень 1941). Улітку 1941 — провід­ник Пн. похід. групи ОУН(б). Учасник 1-ї конф. Проводу ОУН(б) (вересень 1941). За­арешт. ґестапо за під­піл. діяльність на Київщині (вересень 1941), під час транс­портува­н­ня до Німеч­чини втік. 1941–42 — кра­йовий провід­ник ОУН(б) осередньо-сх. укр. земель. Загинув у пере­стрілці з ґестапівцями на розі сучас. київ. вул. Б. Хмельницького та І. Лисенка. У рідному селі встанов­лено памʼятник, у Києві на будівлі Нац. академ. театру опери та балету України ім. Т. Шевченка — мемор. дошку М.