Маївський Дмитро

МАЇ́ВСЬКИЙ Дмитро (псевд.: Тарас, Косар, Майченко, П. Дума, Зруб, Курган, Ом та ін.; 08. 11. 1914, с. Реклинець, нині Сокал. р-ну Львів. обл. — 19. 12. 1945) — військово-політичний діяч ОУН, публіцист. Член ОУН (1933). Навч. в учител. семінарії у Сокалі, звідки виключений за приналежність до ОУН. Продовжив освіту в учител. семінарії у м. Рудник-над-Сяном (нині Під­карп. воєводства, Польща), на торг. курсах у Львові та ін. навч. закладах. Працював у кооперації. Від 1934 — повіт. провід­ник ОУН Жовківщини. За націоналіст. діяльність був за­арешт. і увʼязнений польс. владою. У жовтні 1938 звільнений за ріше­н­ням суду. 1939–40 — обл. провід­ник ОУН Холмщини. Організатор пов­стан. загонів на Жовківщині у вересні 1939. На­прикінці того ж року в Кракові викладав кон­спірацію у школі ОУН з під­готовки кадрів Служби без­пеки. 1940–41 — окруж. провід­ник ОУН Сокальщини. У березні 1940 важко поранений на Жовківщині. Учасник 2-го Великого збору ОУН у Кракові (квітень 1941), після роз­колу при­єд­нався до ОУН(б). Член Кра­йового Проводу ОУН(б) зх.-укр. земель. Кординатор Похід. груп ОУН влітку 1941. Учасник Пн. Похід. групи ОУН(б). 1941–42 — за­ступник кра­йового провід­ника осеред. і сх.-укр. земель Д. Мирона. Від 1942 — референт пропаганди Проводу ОУН(б). Керував роботою під­піл. друкарні ОУН(б) «Прага» у с. Мокротин (Жовків. р-ну Львів. обл.). Гол. ред. офіц. вид. ОУН(б) ж. «Ідея і чин» (1942, 1944–45), ред. г. «За само­стійність України» та ін. Автор брошур «Лицем до народу», «Наша від­повідь (2×2=4)» (обидві — 1942) та низки статей («До пита­н­ня внутрішніх пере­шкод української національно-визвольної боротьби», «Большевицька демократизація Європи», «Ідейно-політичне облич­чя большевиків» та ін.). У листопаді 1942 поранений у пере­стрілці з ґестапівцями у Львові на одній з явоч. квартир ОУН(б). Від 1943 — за­ступник голови бюро та політ. референт Проводу ОУН(б). Учасник Третьої конф. ОУН(б) в лютому 1943, гол. організатор 3-го Над­­звич. Великого збору ОУН(б) у серпні 1943. У ніч з 28 лютого на 1 березня 1945 разом із Я. Бу­селом зу­стрічався з пред­ставниками рад. влади для проведе­н­ня мирних пере­говорів, які закінчилися без­результатно. Один із ініціаторів створе­н­ня Антибільшов. блоку народів й УГВР. На­прикінці 1945 разом із Д. Грицаєм вирушив до Німеч­чини як делегат від Проводу ОУН(б) на укр. землях до Проводу ОУН за кордоном. 19 грудня 1945 на чесько-нім. кордоні потрапив у засідку чеської поліції, покінчив життя самогубством. Посмертно отримав зва­н­ня генерала-політвиховника УПА й від­знач. Золотим Хрестом заслуги УПА (1952). Його імʼям у Львові на­звано вулицю.

Завантажити статтю