Мистецтвознавства, фольклористики та етнології Інститут ім. М. Рильського НАНУ

МИСТЕЦТВОЗНА́ВСТВА, ФОЛЬКЛОРИ́СТИКИ ТА ЕТНОЛО́ГІЇ Ін­ститут ім. М. Рильського НАНУ (ІМФЕ) Засн. 1936 у Києві як Ін­ститут укр. фольклору АН УСРР (від 1937 — АН УРСР) із секторами оповід. і муз. фольклору, рукопис. фондів. Ще у 1920-х рр. мистецтвозн. дослідж. вели етногр. і мистецтвозн. осередки; 1921 утвор. Етно­графічну комісію ВУАН (очолював А. Лобода). Першою держ. етногр. установою у системі АН УРСР став Музей-Кабінет антропології і етнології ім. Ф. Вовка (1921), що роз­почав антропол. та етногр. дослідж. усієї тер. України. Ґрунт. етнол. студії проводив засн. 1928 Етнол. від­діл (або Від­діл примітив. культури і нар. творчості) під керівництвом К. Грушевської. Діяли н.-д. каф. мистецтво­знавства (кер. — академік Ф. Шміт) і Кабінет укр. мистецтва при ній (очолював О. Новицький). У ви­вчен­ні муз. фольклору чимало зробив Музичної етно­графії Кабінет на чолі з К. Квіткою. У 1920-х рр. народозн. тематику досліджували також Комісія крає­знавства (із секцією етно­графії), Всеукраїнське етно­графічне товариство, установи Істор.-філол. від­ділу АН УРСР. Наук. осередки 1920-х рр. започаткували «Етно­графічний віс­ник» (1925–32, кн. 1–10), видали збірники та окремі праці, що засвідчили по­ступал. роз­виток укр. народозн. науки. Ін­ститут успадкував наук. традиції, досвід, архіви та наук.-докум. фонди цих установ. Перший дир. — А. Хвиля (1936–37). При Ін­ституті 1938 від­крито аспірантуру. 1939–41 очолював Ю. Соколов. 1939 утвор. від­діл у Львові, керівництво яким здійснював Ф. Колес­са. Ін­ститут роз­горнув збира­н­ня та ви­вче­н­ня словес. і муз. фольклору України, організував наради збирачів фольк­лору, нар. спів­ців, кобзарів та оповід­ачів. Спільно з Упр. у справах мистецтв видавали ж. «Український фольклор» (1937–39), «Народна творчість» (1939–41). Під час евакуації до м. Уфа (Башкорто­стан, РФ) до червня 1942 установа діяла у складі Ін­ституту сусп. наук АН УРСР. Згодом створ. Ін­ститут нар. творчості і мистецтва АН УРСР, до якого уві­йшли фольклористи та мистецтво­знавці, композитори, художники й архітектори, обʼ­єд­нані у від­діли фольк­лору, музики та образотвор. мистецтва. Деякий час Ін­ститут очолював М. Грінченко. Під керівництвом дир. М. Рильського (1942–64, від 1964 — його імені) Ін­ститут провів велику н.-д. роботу й став ви­знач. наук. центром у галузі ви­вче­н­ня укр. культури й мистецтва. У липні 1944 після поверне­н­ня до Києва пере­творено на Ін­ститут мистецтво­знавства, фольклору та етно­графії АН УРСР із від­ділами словес. і муз. фольклору, образотвор. мистецтва, музики і театру, етно­графії, фондів; сучасна назва Ін­ституту — від 1994. Видавали зб. «Наукові записки» (1947–58, т. 1–4) з питань мистецтва, фольк­лору й етно­графії, ж. «Народна творчість та етно­графія» (1957–2010, від 2011 — «Народна творчість та етнологія»). 1964 створ. від­діли музико­знавства, теат­ро­­знавства, кіно­знавства. Дир.: М. Сиваченко (1964–73), С. Зубков (1974–87), О. Костюк (1987–2000), від 2001 — Г. Скрипник. Працюють від­діли музико­знавства та етномузикології, укр. і зарубіж. фольклористики, екран­но-сценіч. мистецтв та культурології, образотвор. і декор.-приклад. мистецтв, Укр. етнол. центр, наук. бібліотека та Архівні наук. фонди рукописів і фонозаписів (понад 20 тис. од. зберіга­н­ня). При Ін­ституті працюють наук.-ко­ординац. ради «Про­блеми збереже­н­ня і дослідж. традиц. культури», «Нац. спадщина і сучас. мист. процес». Серед видат. учених, чиє життя повʼязане з Ін­ститутом, — В. Афанасьєв, І. Березовський, М. Гончаренко, М. Гордійчук, В. Горленко, К. Гуслистий, О. Дей, В. Дяченко, М. Загайкевич, І. Ляшенко, А. Муха, М. Пазяк, Р. Пилипчук, Я. Прилипко, В. Рубан, Ю. Станішевський, В. Тимофі­єнко, Н. Шумада, В. Юзвенко. В Ін­ституті працювали: Н. Асєєва, В. Балушок, С. Грица, Н. Єрмакова, Н. Корнієнко, О. Курочкін, В. Наулко, Л. Пархоменко, С. Сегеда, М. Селівачов, А. Терещенко, О. Федорук, В. Фіалко, Б. Фільц, О. Шевчук та ін. Серед спів­роб. — В. Борисенко, М. Дмитренко, Л. Єфремова, А. Іваницький, А. Калениченко, Т. Кара-Васильєва, Л. Корній, В. Кузик, О. Микитенко, Л. Мушкетик, О. Найден, О. Немкович, Т. Руда, І. Сікорська, Д. Степовик, С. Тримбач, М. Хай, З. Чегусова, І. Юдкін-Ріпун. Колектив Ін­ституту працює над роз­робле­н­ням наук. напрямів: істор.-етногр. ви­вче­н­ня культури та етніч. історії українського народу, історія та теорія профес. мистецтва і нар. творчості, етнокультура та мистецтво зарубіж. країн. Серед здобутків — під­готовка й опублікува­н­ня фундам. двотомника «Сучасна зарубіжна етнологія» (2010), який є видат. явищем в історії вітчизн. народо­знавства (містить студії бл. 200 сучас. зарубіж. науковців). Значну увагу приділяють екс­педиц. фольклорно-етногр. обстежен­ню України та створен­ню компʼютер. бази даних з етнокультури українців і нац. меншин. Науковці Ін­ституту роз­робили й реалізували проект «Українська народо­зна­вча спадщина». У рамках цієї серії вперше опубл. багатотомні праці, що охоплюють ви­да­н­ня й пере­ви­да­н­ня матеріалів архів. спадщини видат. учених та ре­принтні ви­да­н­ня П. Чубинського, Ф. Колес­си, К. Квітки, М. Костомарова, Ф. Во-вка, Д. та В. Щербаківських, О. Зілинського, К. Грушевської, О. Беж-ковича, В. Кравченка, Ю. Па­вловича, Є. Спаської та ін. Наук. проектами Ін­ституту реалізується багатотом. серія «Етно­графічний образ сучасної України», а також під­готовка й ви­да­н­ня фундам. робіт з історії профес. мистецтва, енциклопед. праць з мистецтво­­знавства та народо­знавства: «Етнічна та етнокультурна історія України», «Історія українського кіно», «Історія українського театру» (усі — у 3-х т.), «Історія декоративного мистецтва України», «Історія українського мистецтва», «Історія української музики» (усі — у 5-ти т.), «Історія української культури» (у 5-ти т., 9-ти кн.), «Українська музична енциклопедія» (у 8-ми т.), «Мистецька спадщина Тараса Шевченка» (у 12-ти т., т. 7–11), «Етно­графічна енциклопедія», «Словник художників України», «Жанрово-регіональна антологія». Ін­ститут забезпечує вихід період. вид.: «Матеріали до української етнології», «Наукові студії ІМФЕ», «Словʼянський світ», «Студії мистецтво­знавчі», «Українське мистецтво­знавство». На базі Ін­ституту діє Між­нар. асоц. етнологів та Між­нар. асоц. україністів.

Завантажити статтю