МИТРОПОЛИ́Т (грец. μητροπολίτης, від μητροπολίς — столиця, метрополія) — один із титулів єпис­копа у православних та уніатських (греко-католицьких) Церквах, отрима­н­ня якого перед­бачає збільше­н­ня адміністративних повнова­жень та на­да­н­ня особливих від­знак у богослужбовому одязі. У грец. та греко-катол. традиціях М. — третій за чином (після патріарха та архі­єпис­копа). На пострад. просторі домінує успадковане від моск. традиції сприйня­т­тя М. як другої після патріарха адм. особи у Церкві. М. очолюють православні автономні чи самост. в упр., а також деякі автокефал. Церкви (у цих випадках, особл. ріше­н­ням Церкви-Матері, М. можуть отримувати додатк. іменува­н­ня «блажен­ніший»), а також керують екзархатами чи митропол. округами. Історично М. — єпис­коп центр. міста провінції Рим. імперії, а тому, за взірцем світської влади, М. мав роз­ширені (порівно з єпис­копами) пов­новаже­н­ня (при­ймав апеляції від єпис­копів та затверджував їх на посаді, скликав собори тощо). З роз­витком християнства права і обовʼязки М. у різних Церквах значно змінилися. У католицизмі адм. посада М. зникла, у православʼї у деяких Церквах М. практично урівнений у правах з єпис­копом.