КИРПИЧО́В Михайло Вікторович (11(23). 08. 1879, С.-Петербург — 10. 01. 1955, Москва) — фахівець у галузі теплотехніки. Дит. роки минули в Харкові, де його батько — В. Кирпичов — очолював технол. ін­ститут. Академік АН СРСР (1939). Сталінcька премія (1941). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. гімназію № 3 (1898) та С.-Петербур. технол. ін­ститут (1907). Від­тоді працював у Ленінгр. політех. ін­ституті (нині С.-Петербург): 1919–33 — проф.; водночас 1925–29 — зав. теплотех. від­ділу Ленінгр. фіз.-тех. лабораторії; 1929–30 — директор Ленінгр. обл. теплотех. ін­ституту. 1930 заарешт. за сфабрик. звинуваче­н­ням, 1932 звільнений. 1933–45 його наук. діяльність була повʼязана з Центр. котлотурбін. ін­ститутом, водночас 1933–55 — з Енергет. ін­ститутом АН СРСР (керував теплотех. сектором; обидва — Москва); 1937–49 — проф. Моск. енергет. ін­ституту. На поч. наук. діяльності за­ймався пита­н­нями раціоналізації парових котлів, збільше­н­ня їхньої продуктивності й уточне­н­ня тепл. роз­рахунку, а також спалюва­н­ня вугіл. пилу та за­стосува­н­ня пару високого тиску на електрич. станціях. Уперше в СРСР дослідив фіз. сутність робочих процесів у котел. агрегатах. Особливе значе­н­ня мають праці К. з теорії подібності. Створив теорію моделюва­н­ня фіз. процесів, яка до­зволяє ви­вчати роботу парових котлів та ін. парових агрегатів на моделях. До 108-річчя К. АН СРСР випустила зб. «Теория подобия и тепловое моделирование» (Москва, 1987).