МИ́ЦИК Юрій Андрі­йович (30. 12. 1949, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — історик, церковний діяч УПЦ КП. Доктор історичних наук (1989), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Всеукраїнська крає­зна­вча премія імені Д. Явор­ницького (1990). Хрест Івана Мазепи (2010). Орден св. архістратига Михаїла УПЦ КП (2008). Закінчив Дні­пропетровський університет (1971), Київські духовні семінарію (2000) і академію (2007). Від 1974 (з пере­рвою) працював у Дні­пропетровському університеті: 1990–92 — професор кафедри історії України; 1980–81 — завідувач кафедри загальної історії Запорізького педагогічного ін­ституту; 1992–96 — завідувач Дні­пропетровського від­діле­н­ня, від 1996 — завідувач від­ділу памʼяток княжої та козацької доби Ін­ституту української архео­графії та джерело­знавства НАНУ (Київ); водночас 1996–2002 — завідувач, 2002–10 — професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія». 1994 висвячений на священика і при­значений секретарем Дні­пропетровської єпархії УПЦ КП, 1996 під­несений до сану прото­ієрея. Від 1997 душпастирював у Благовіщенському храмі, від 2008 — настоятель Свято-Духівського храму при Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Наукові дослідже­н­ня: історія українського козацтва та Церкви; Національно-визвольна війна 1648–58; політична та історична думка України 16–20 ст.; українсько-польські, українсько-молдавські, українсько-єврейські, українсько-німецькі політичні і культурні звʼязки; історичне крає­знавство. Під час наукових від­ряджень у Канаді 1999 й 2004 ґрунтовно опрацював, а згодом в Україні частково видав архів митрополита Іларіона (Огієнка). Також зібрав і опублікував свідче­н­ня про голодомор 1932–33, документи та листува­н­ня українських геть­манів, кошового отамана І. Сірка та ін. Видав у спів­авторстві з Ю. Шковирою, Б. Матющенком та М. Чабаном книгу «Забутою Україною» (Дн., 2006; 2008).