Мишанич Олекса Васильович

МИША́НИЧ Олекса Васильович (01. 04. 1933, с. Ляховець, нині Лісковець Між­гір. р-ну Закарп. обл. — 01. 01. 2004, Київ) — літературо­знавець, критик, фольклорист. Брат Михайла та Степана Мишаничів. Доктор філологічних наук (1982), член-кореспондент НАНУ (1997). Заслужений діяч науки України (1997). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1988), премія ім. О. Білецького НАНУ (2003), орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Закін. Ужгород. університет (1956). Від 1961 працював в Ін­ституті літ-ри НАНУ (Київ): 1978–84 — вчений секр., від 1985 — завідувач від­ділу давньої укр. літ-ри. Наукові дослідже­н­ня присвяч. давньому й новому укр. письменству, літ. процесу на Закарпат­ті й творчості укр. письмен­ників у діаспорі. Ви­ступав проти політ. русинства, об­стоював єд­ність Закарпа­т­тя з Україною (кн. «Від під­карпатських русинів до закарпатських українців», 1991; «Карпати нас не роз­лучать», 1993; «Політичне русинство і що за ним», 1993; «Загальноукраїнський контекст літератури Закарпа­т­тя», 1996 та ін.; усі — Київ). Упорядник вид. творів укр. письмен­ників (І. Франка, І. Нечуя-Левицького, C. Ру­данського, Л. Глібова, A. Кримського, Лесі Українки, Марка Черемшини, О. Маковея, B. Ґренджі-Донського, Наталени Королевої, Катрі Гриневичевої, C. Черкасенка) і наук. зб., присвяч. давньому письменству. Під­готував до друку 6-й том «Історії української літератури» М. Грушевського (1995) та наук. праці Д. Чижевського (2003). Брав участь у під­готовці 6, 7, 22, 28, 32, 34, 40, 50 т. «Зі­бра­н­ня творів І. Франка» у 50-ти т. Ініціа­тор створе­н­ня й перший віце-президент (від 1993) Між­нар. асоц. україністів. 1999–2002 очолював Нац. асоц. україністів. Автор низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю