Миколаївка

МИКОЛА́ЇВКА  — село Волноваського району Донецької області. 2018 Микол. сільс. рада (підпорядк. села Богданівка, Вікторівка та Новогнатівка), смт Благодатне, Графське, Володимирівка та Новотроїцьке увійшли до Ольгин. селищ. об’єднаної територіал. громади. М. знаходиться на р. Мокра Волноваха (притока Кальміусу, бас. Азовського моря), за бл. 20 км від м. Волноваха (на Пд. Зх.), 5 км від Ольгинки та Новотроїцького (на Пн. Зх.; усі — під контро­лем укр. влади), 6 км від м. Докучаєвськ (на Пн.), 9 км від смт Стила Докучаїв. р-ну (на Пн. Сх.; обидва — під тимчас. окупацією сепаратистів т. зв. Донец. нар. республіки). Побл. Новогнатівки, що прилягає до М., — Микол. водосховище (296 га, повний об’єм 18,8 м³, корис. — 17,1 м³). Вікторівка межує із с. Петрівське (на Сх.); Богданівка лежить за бл. 10 км від сіл Біла Кам’янка та Новоласпа (на Пд. Сх.; усі — у складі Тельманів. р-ну входять до т. зв. Донец. нар. респ.) і 7 км від с. Старогнатівка (на Пд.; не було захоплене, тому 2014 його перепідпорядковано з Тельманів. р-ну у Волноваський). Пл. М. 4,27 км². За переписом насел. 2001, мешкали 1512 осіб: українців — 85,19 %, росіян — 14,68 %, вірменів і білорусів — по 0,07 %; станом на 2017 — 1255 осіб. На околиці М. виявлено поселення епохи бронзи, а в Новогнатівці розкопано курган доби пізньої бронзи (досліджено поховання в кам’яному ящику). М. засн. 1813. Тривалий час вживали паралел. назву — Новомиколаївка. У серед. 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр Маріуп. пов. Катеринослав. губ. 1886 у Микол. волость (було 1692 двори, проживали 10 857 осіб), окрім М. (відповідно 362 і 2529), входили Бугас (176 і 1096), Валер’янівка (183 і 1176), Іванівка (239 і 1470; нині усі — у складі Волновас. міської об’єднаної територіал. громади), Новотроїцьке (523 і 3192) та Платонівка (нині в межах Волновахи; 144 і 925). У 2-й пол. 19 ст. у М. було бл. 400 дворів, мешкали 3,1 тис. осіб; функціонували церква та школа. На той час багато миколаївців займалися торгівлею. Щорічно тут відбувалися 3 ярмарки на рік. 1908 у Микол. волості — 1907 дворів і 13 718 жит. На поч. 1910-х рр. з неї виокремили Платонів. волость. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Після встановлення більшов. влади М. багато разів перепідпорядковували. Станом на 1923 вона входила до Стил. р-ну (1925 райцентр перенесли в Старобешеве) Юзів. округи (1924–30 — Сталінська) Донец. губ. (існувала 1920–25). Від 1932 — у складі Донец. (1938–62 — Сталін.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Є 2 брат. могили воїнів-визволителів. У післявоєн. час встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни. 1959 створ. гідрол. пост. Від 2014 — у прифронт. зоні. Відтоді бойовики багато разів обстрілювали село з мінометів, реакт. систем залпового вогню БМ-21 «Град» та протитанк. керов. ракетами. Нині у М. — заг.-осв. школа, Будинок культури, лікар. амбулаторія. Серед визнач. уродженців — літ. критик, публіцист, громад. діяч, академік НАНУ, Герой України І. Дзюба, спортсмен (гирьовий спорт), спорт. діяч О. Дяговець.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю