Миколаївка

МИКОЛА́ЇВКА — село Волноваського ра­йону Донецької області. 2018 Микол. сільс. рада (під­порядк. села Бог­данівка, Вікторівка та Новогнатівка), смт Благодатне, Графське, Володимирівка та Новотроїцьке уві­йшли до Ольгин. селищ. обʼ­єд­наної територіал. громади. М. знаходиться на р. Мокра Волноваха (притока Кальміусу, бас. Азовського моря), за бл. 20 км від м. Волноваха (на Пд. Зх.), 5 км від Ольгинки та Новотроїцького (на Пн. Зх.; усі — під контро­лем укр. влади), 6 км від м. Докучаєвськ (на Пн.), 9 км від смт Стила Докучаїв. р-ну (на Пн. Сх.; обидва — під тимчас. окупацією сепаратистів т. зв. Донец. нар. республіки). Побл. Новогнатівки, що прилягає до М., — Микол. водо­сховище (296 га, повний обʼєм 18,8 м³, корис. — 17,1 м³). Вікторівка межує із с. Петрівське (на Сх.); Бог­данівка лежить за бл. 10 км від сіл Біла Камʼянка та Новоласпа (на Пд. Сх.; усі — у складі Тельманів. р-ну входять до т. зв. Донец. нар. респ.) і 7 км від с. Старогнатівка (на Пд.; не було захоплене, тому 2014 його пере­підпорядковано з Тельманів. р-ну у Волноваський). Пл. М. 4,27 км². За пере­писом насел. 2001, мешкали 1512 осіб: українців — 85,19 %, росіян — 14,68 %, вірменів і білорусів — по 0,07 %; станом на 2017 — 1255 осіб. На околиці М. виявлено поселе­н­ня епохи бронзи, а в Новогнатівці роз­копано курган доби пізньої бронзи (досліджено похова­н­ня в камʼяному ящику). М. засн. 1813. Тривалий час вживали паралел. назву — Новомиколаївка. У серед. 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр Маріуп. пов. Катеринослав. губ. 1886 у Микол. волость (було 1692 двори, проживали 10 857 осіб), окрім М. (від­повід­но 362 і 2529), входили Бугас (176 і 1096), Валерʼянівка (183 і 1176), Іванівка (239 і 1470; нині усі — у складі Волновас. міської обʼ­єд­наної територіал. громади), Новотроїцьке (523 і 3192) та Платонівка (нині в межах Волновахи; 144 і 925). У 2-й пол. 19 ст. у М. було бл. 400 дворів, мешкали 3,1 тис. осіб; функціонували церква та школа. На той час багато миколаївців за­ймалися торгівлею. Щорічно тут від­бувалися 3 ярмарки на рік. 1908 у Микол. волості — 1907 дворів і 13 718 жит. На поч. 1910-х рр. з неї ви­окремили Платонів. волость. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Після встановле­н­ня більшов. влади М. багато разів пере­підпорядковували. Станом на 1923 вона входила до Стил. р-ну (1925 райцентр пере­несли в Старобешеве) Юзів. округи (1924–30 — Сталінська) Донец. губ. (існувала 1920–25). Від 1932 — у складі Донец. (1938–62 — Сталін.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від жовтня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Є 2 брат. могили воїнів-визволителів. У післявоєн. час встановлено памʼятник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни. 1959 створ. гідрол. пост. Від 2014 — у прифронт. зоні. Від­тоді бо­йовики багато разів об­стрілювали село з мінометів, реакт. систем залпового вогню БМ-21 «Град» та протитанк. керов. ракетами. Нині у М. — заг.-осв. школа, Будинок культури, лікар. амбулаторія. Серед ви­знач. уродженців — літ. критик, публіцист, громад. діяч, академік НАНУ, Герой України І. Дзюба, спортс­мен (гирьовий спорт), спорт. діяч О. Дяговець.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю