Миронівський

МИРО́НІВСЬКИЙ (1951–52 — Краснолуганське) — селище міського типу Бахмутського району Донецької області. Знаходиться на р. Лугань (притока Сіверського Дінця), на межі Донец. і Луган. обл., за 97 км від Донецька, 30 км від райцентру, 7 км від залізнич. ст. Роти та 4 км від автомагістралі Харків–Ростов. Площа 11,11 км². За переписом насел. 2001, проживали 8784 особи (складає 90,3 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 7772 особи: росіян — 66,8 %, українців — 32,4 %, білорусів — 0,05 %, вірмен, молдован, болгар — 0,01 %. Раніше тут існував однойм. хутір, назва якого, за нар. переказами, походить від імені першого поселенця. Істор. датою утворення М. прийнято вважати 1950. У 1951 у верхів’ї Лугані створ. Миронів. водосховище (пл. 4,76 км², ємкість 20,5 млн м³). 1953 введено в експлуатацію Миронівську теплову електростанцію. Від 1953 — смт. До 1962 та від 2015 — у складі Бахмут. (до 2016 — Артемів.) р-ну; 1962–2014 — Дебальців. міськради. На пд.-сх. околиці в урочищі Скелева — однойм. річка, байрач. ліс Скелеватський, в якому ростуть дуби, клени, липи, білі акації, абрикоси. Нині працюють підприємство «Бетон-Нова» (засн. 1957) і Миронів. рибне госп-во (1961), що займається розведенням пром. видів риби, акліматизацією та репродукуванням білих і плямистих товстолобів та амурів (тер.риборозплідника 22,5 га, вироб. потуж. 120 млн личинок риб на рік). У М. — 2 заг.-осв. і муз. школи, ДЮСШ, дитсадок, ПТУ; Палац культури, муз. школа, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. За межами М. здобули популярність ансамблі: сучас. танцю «Юність» (кер. К. Григорова), нар. пісні «Рідні наспіви» (кер. Н. Матюхіна), дит. «Джерельце»; гурток декор.-ужитк. мистецтва «Глиняна іграшка» (кер. В. Гальченко). Діє церква св. Димитрія Солунського, молитовні будинки євангел. християн-баптистів і християн. церкви «Слово життя». На брат. могилі встановлено пам’ятник 72-м рад. воїнам, які загинули тут 1941. У М. жили й працювали повний кавалер ордена Слави М. Петруновський; лауреат літ. премій ім. В. Шутова, ім. В. Сосюри і «Гілка золотого каштана» А. Кічик (видав 11 книг, зокрема «Война. Между жизнью и смертью», «Твои фронтовики, Донбасс», «Исповедь ветерана»); 1958 закін. заг.-осв. школу № 9 (нині № 2) ботанік А. Лебеда.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю