Малюжинський Микола Олександрович
МАЛЮЖИ́НСЬКИЙ Микола Олександрович (09. 05. 1903, містечко Любар, нині смт Житомир. обл. – 15. 10. 1943, Рівне) – церковний і громадський діяч, публіцист. Закін. Волин. духовну семінарію в м. Кременець (нині Терноп. обл., 1926) і Варшав. університет (1931), де 1934 здобув ступ. магістра. Душпастирював на Рівненщині та Тернопільщині, зокрема від 1933 – благочинний Лановец. деканату (нині Терноп. обл.). Протестував проти насильниц. переведення православних у католицизм, за що 1938 переведений у с. Кримне (нині Старовижів. р-ну Волин. обл.). Згодом – ген. вікарій Люблін. дистрикту Ген. губернії, чл. Холм. духов. консисторії (Польща); від липня 1941 – у Кременці; від січня 1942 – у Луцьку: чл. Луцької духов. консисторії, адміністратури УАПЦ, пом. митрополита Полікарпа (Сікорського). Автор низки праць з богослов’я, багатьох публікацій у ж. «Церква і нарід», зокрема «Чи обряд наш є обрядом московським?», «Шлюб», «Народження». У липні 1943 заарешт. нім. владою, розстріляний за зв’язки з укр. повстанцями.
Літ.: Мартирологія українських Церков: Док., мат., християн. самвидав України. Торонто; Балтимор, 1987.
У. Б. Хаварівський
Рекомендована література
- Мартирологія українських Церков: Док., мат., християн. самвидав України. Торонто; Балтимор, 1987.
Фотоілюстрації
Людина 
