Межибіж (заповідник)

«МЕЖИ́БІЖ» Державний історико-культур­ний заповідник Перша істор. згадка про музей у Меджибіз. замку, що належав А.-Є. Чарторийському (нині знаходиться у смт Меджибіж Летичів. р-ну Хмельн. обл.), датована 1819. Статус пам’ятки архітектури респ. значення Меджибіз. замку надано 1963. У 1971 тут відкрито музейну експозицію як відділ Хмельн. обл. краєзн. музею. Від 1997 — Меджибіз. регіон. історико-етногр. музей-фортеця (1999 її внесено до Держ. реєстру нац. культур. надбання), підпорядк. упр. культури Хмельн. облдержадміністрації, від 2001 — сучасна назва (у написанні відображено літописне найменування міста — Межибоже). Розпочав діяльність 2003. Заповідні об’єкти: палац Сенявських-Чарторийських, церква 16–19 ст., мури з вежами 14–19 ст. Зведений у 16 ст. палац є склад. комплексом житл., оборон. і госп. споруд, надбуд. у стилістиці ренесансу над аналог. спорудами часів Великого Князівства Литовського. Від литов. замку збереглися центр. вежа-донжон, барбакан (елемент пізньосередньовіч. фортифікації, що захищав підступи до міської брами), частина пд. вежі та зх. мур (нижче рівня поверхні). Також до складу комплексу входять палац і флігель 16–19 ст., триярус. бастіон 16 ст. Архітектори невідомі, стилістика палацу та флігеля має аналоги серед ренесанс. палац. споруд Пд.-Сх. Європи, зокрема Словаччини. В структурі будівель збереглися елементи поперед. буд. етапів (до 16 ст.), часткова перебудова у 19 ст. привнесла елементи неоготики. Церква (традиц. датування — 1586) зведена, ймовірно, як протестант. каплиця (згодом — римо-катол.), у період осман. окупації 1672–99 — мечеть. Після перебудови у 18 ст. набула барокових форм і діяла як костел, у 19 ст. — як православна полкова церква. У рад. період, до надання статусу пам’ятки, її використовували для госп. потреб. 2005 храм передано УПЦ КП. «Лицар.» вежа (чотириярусна) зведена до 16 ст., «офіцер.» (восьмигранна) — надбуд. у 18–19 ст. над більш ранньою напівкруглою бастеєю 16 ст. (у її центрі –замк. колодязь). Пд. прямокутна вежа 16–19 ст. містить всередині збережений фрагмент круглої кутової вежі періоду Великого Князівства Литовського. Пд. прясло мурів (16–19 ст.) має бійниці для чотириярус. дерев’я­ної пристін. бойової галереї, у зх. від 16 ст. знаходиться в’їзна брама з арковим мостом через сухий рів. Міст початково мав перекидну секцію, яку пізніше забутовано камінням. Його опори спираються на більш ранню ка­­м’яну оборонну конструкцію. З «карет.» пристін. корпусом, що прилягає до зх. прясла муру, ме­жує одноповерх. житл. будинок — помешкання коменданта замку. До пн. і пн.-сх. прясел мурів прилягають одноповерх. житл. корпуси 19 ст. Їх використовували як житл. приміщення (конвікти) для учнів повіт. училища, згодом — як казарми. Нині тут розміщено експозиц. зали та служб. приміщення заповідника. Діють музейні експозиції: «Від найдавніших часів до 16 ст.» (археол. знахідки з тер. фортеці, т. зв. Замку Ракочі, розташ. за 2 км від Меджибіз., м-ка Меджибіж та околиць), «Меджибіж 17 — поч. 20 ст.» (висвітлює події Визв. війни під проводом Б. Хмельницького, життя і поховання 1760 у Меджибожі засн. реліг. течії хасидизму Ізраеля бен Ієлезера Баал Шем Това, містить предмети побуту євр. насел. і культові предмети юдаїзму), «Інтер’єр міщанської кімнати поч. 20 ст.» (меблі, посуд, предмети побуту), «Ковальство та гончарство» (фрагмент кузні, вироби майстрів традиц. промислів), «Ткацтво» (домашнє ткац. обладнання повного технол. циклу від оброблення сировини до опорядження тканих виробів, ткац. вироби майстринь Поділля), «Ікона в подільській хаті і храмі» (нар. і храмові ікони), «Нетлінні скарби України» (традиц. укр. одяг, килими, вишиті рушники тощо), зал змін. експозицій (образотвор. мистецтва й тимчас. темат. виставок). Музей пам’яті жертв Голодомору 1932–33 на Хмельниччині, створ. 2008 колективом авторів під керівництвом і за концепцією М. Мазура, став першим в Україні повністю присвяч. темі голодомору. Його експозиція та приміщення є ціліс. мист. інсталяцією, у якій автентичні предмети, фото, документи та їхні копії поєднано з худож. та пластич. творами у єдину композицію, що містить безліч символів і алегорій. Заг. кількість од. зберігання у музей. фондах — 9500, серед раритет. експонатів — колекція рим. бронз. посуду 2–4 ст. із зони Укр. лісостепу; скарб монет антонініанів (244–249 рр.), знайдений побл. с. Перегінка (Ярмолинец. р-ну Хмельн. обл.); княжі печатки 12–14 ст. із зображеннями архангела і Данила Стовпника та ка­­м’яне прясло з руніч. знаками з поховання періоду Київ. Русі (13 ст.), виявлені на тер. Меджибіз. фортеці; метал. печатка Рафаїла Сенявського (16 ст.) з археол. розкопок на тер. Замку Ракочі; рукописна богослужб. кн. «Ок­­тоїх Осьмигласник» (1671); кн. «Орах Хаїм» — перша частина кодексу «Шулхан Арух» 1818, на­друк. у Меджибіз. євр. друкарні; колекція сувоїв для мезуз кін. 19 — поч. 20 ст. Від 2009 співроб. заповідника проводять наук.-краєзн. конф. «Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України» (станом на 2017 — 17 конф.), від 2011 — щорічні «Археологічні читання», від 2015 — археол. конф. (1 раз на 2 р.) спільно з Інститутом археології НАНУ (Київ) та щорічні музей- ні форуми «Музей: храм муз». 2002–15 у заповіднику відбулося 10 фестивалів середньовіч. культури «Стародавній Меджибіж», від 2013 проходить фестиваль «Чумацький Шлях» (пам’яті О. Авагяна), від 2016 — етнофестиваль «Український Меджибіж». Від 2016 щорічно діє міжнар. волонтер. археол. табір «Medieval bastion». У різний час істор.-архіт., архіт.-археол. й археол. дослідж. на тер. Меджибіз. фортеці здійснювали Г. Логвин, Є. Лопушинська, О. Авагян, М. Ягодзінський, О. Погорілець, Ю. Толкачов. Перший зав. — М. Ягодзінський (1971–87), від 2009 дир. — О. Погорілець.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю