МАРʼЯ́НЕНКО Іван Олександрович (справж. — Петлішенко; 28. 05(09. 06). 1878, х. Сочеванов побл. с. Марʼянівка, нині Бобринецького р-ну Кірово­градської обл. — 04. 11. 1962, Харків) — актор, режисер, педагог. Брат М. Петлішенка, двоюрідний брат М. Сочеванова, племін­ник М. Кропивницького, чоловік О. Полянської-Карпенко. Професор (1946). Народний артист СРСР (1944). Сталінcька премія (1947). У 1895–98 — у складі трупи М. Кропивницького в Києві. Ви­ступав у трупах О. Суслова (1899–1906), Ф. Волика (1903–04), Київському театрі ім. М. Садовського (1906–14). У 1915–16 очолював Товариство українських акторів за участі М. Заньковецької, П. Саксаганського; 1917 — директор і режисер Національного зразкового театру; 1918 — актор Державного драматичного театру; 1919–23 — комісар Першого театру Української радянської республіки ім. Шевченка (усі — Київ). 1923 вступив до мистецького обʼ­єд­на­н­ня «Березіль» (від 1935 — Харків. укр. драм. театр ім. Т. Шевченка), де працював до 1958. Викладав 1907–26 (з пере­рвами) у Київ. муз.-драм. школі та муз.-драм. ін­ституті ім. М. Лисенка; 1944–61 — у Харків. муз.-драм. ін­ституті. Серед учнів – В. Василько, І. Козловський, І. Кравцов, М. Мащенко, Б. Романицький, Н. Ужвій. М. — актор героїч. плану; володів сильним, вираз. голосом. Знявся у фільмах «Злива» (1929, реж. І. Кавалерідзе), «Фата морґана» (1931, реж. Б. Тягно), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936; обидва — реж. І. Кавалерідзе). Автор кн. «Минуле українського театру» (1953), «Сцена, актори, ролі» (1964; обидві — Київ). На його честь на­звано провулок у Печер. р-ні Києва (1963); у Харкові встановлено мемор. дош­ку на будинку, в якому жив М. (1969).