МА́ЩЕНКО Микола Па­влович (12. 01. 1929, с. Мілуватка, нині Сватів. р-ну Луган. обл. — 02. 05. 2013, Київ) — кінорежисер, письмен­ник. Спів­­­засн. (1996) і академік (1997) НАМУ, професор (2007). Народний артист УРСР (1983). Член НСПУ (1993). Держ. премії України ім. Т. Шевченка (1982), ім. О. Довженка (2011). Повний кавалер ордена «За за­­слуги» (1996, 2008, 2011), орден князя Ярослава Мудрого 5-го (1999) та 4-го (2004) ступ. Закін. Харків. театр. ін­ститут (1953; майстерня І. Марʼяненка). Від 1957 — реж., 1989–2004 — ген. дир. Київ. студії худож. фільмів ім. О. Довжен­­ка. Від 2004 — академік-секр. Від­діл. кіномистецтва НАМУ (Київ). Пос­­та­­вив кінокартини: «Повія» (1961), «Радість моя» (1962), «Новели Красного дому» (1963; усі — спів­­­авт.), «Хочу вірити» (1965), «Всюди є небо» (1966), «Комісари» (1969), «Іду до тебе» (1971), «Як гартувалася сталь» (1973, т/ф, 6 серій, за М. Островським), «Шлях до Софії» (1978, т/ф, 5 серій, за С. Дичевим, спів­­авт.), «Овід» (1980, 3 серії, за Е. Войнич), «Кара­стоянови» (1982), «Паризь­­ка драма» (1983), «Напередодні» (1985, за І. Тургенєвим), «Мама, рідна, дорога...» (1986), «Все пе­­ремагає любов» (1987), «Зона» (1988, спів­­авт.), «Вінча­н­ня зі смертю» (1992), «Бог­дан-Зиновій Хмельницький» (2008; обидва — спів­­автор сценарію), стрічки для телесеріалу «Обрані часом»: «Думи мої...», «Творець із божою іскрою» (обидві — 1998), «Ваш вихід, маестро!», «Екс­­пертиза: страта божеві­л­лям» (обидві — 1999), «Паризька Одіс­сея» (2000). Автор кн. «Зоря для матері» (1983), «Мамо, рідна, єдина» (1991), «Ви бачили, як плаче птах» (2003), «Спогад про любов. Троє» (2004), «Оста­н­ня атака» (2005), «Василь Земляк в усмішках Ми­­коли Мащенка» (2006), «Незабут­­ні. Спогади. Нариси. Інтервʼю» (2016, посмертно; усі — Київ). М. присвячено д/ф Л. Роднянської «Ми­­кола Мащенко. Незаверше­­ний порт­рет...» (1999).