Марковський Юліан

МАРКО́ВСЬКИЙ Юліан (1846, Львів — 13. 01. 1903, там само) — скульптор. Золота медаль у галузі архітектури та ужитк. мистецтва Галиц. кра­йової ви­ставки (Львів, 1894). Голова львів. Товариства каменяр. майстрів (1894–1903). Навч. у львів. майстернях Л. Шим­­зера (1858–65) і П. Філіп­пі (1866–67), Віден. АМ (1867–68). Брав участь у польс. Січн. пов­стан­ні 1863. Був актором мандрів. театру. Працював у стилях необароко, неокласицизму. Заснував 1870 власну (до 1874 спільну з А. Кужавою) майстерню у Львові. Від­тоді за­ймався пере­важно мемор. скульптурою і виконав понад 60 над­гробків у пісковику, граніті та мармурі на Личаків. цвинтарі. 1871 допомагав А. Кужаві створити памʼятник С. Зборовському. 1876 вирізьбив над­гробки генерала Ю. Смєховського і вірмен. архі­єпис­копа Г. Шимоновича зі статуєю на троні в неоготич. капличці. 1-а премія конкурсу на памʼятник С. Ґощинському (1876, завершив 1880). Осн. сюжети над­гробків — сповнені сентимент. на­строю фігури Богоматері та крилатих ангелів. Його статуї ангелів смерті з великими крилами від­повід­али стилістиці пізнього романтизму. Ін. групу памʼятни­­ків М. на Личаків. цвинтарі склали люд. фігури порт­рет. характеру. Різьбив по­статі померлих у стилістиці італ. веризму, з ілюзор. від­творе­н­ням числен. деталей, водночас прагнув втілити у камені глибокі люд. почу­т­тя (фігура жінки, яка спить, 1887 — на могилі Ю. Марковської). Фігурні композиції використовував у над­гробках укр. діячів: по­статі лірника та дівчини у нереалізов. проекті памʼятника В. Барвінському (1886), статую дівчини у нар. одязі на могилі С. Качали (1900, с. Шельпаки, нині Під­волочис. р-ну Терноп. обл.). Реаліст. тенденції домінували у личаків. над­гробках М. із порт­рет. медаль­йонами у мармурі, бронзі. Особливе місце за­ймає саркофаг власника поховал. закладу Т. Ґешопфа і його дружини, рясно орнаментов. у стилі неоренесансу (1887). Про­аналізував над­гробні памʼятники 19 ст. Личаків. цвинтаря у кн. «Cmen­­tarz łyczakowski w opisie “Pom­­nikowych rysow z cmentarzy Iwow­­skich” Władysława Z. Ciesiel­­skie­­go» (Lwów, 1890). У Станіславі (нині Івано-Франківськ) від­крив філію свого закладу. Після смерті Л. Шимзера 1888 М. отримав спадок, що дало змогу збудувати 1889 житл. будинок, майстерню та роз­ширити діяльність каменяр. фірми (від 1891 — «Перша кра­йова ф-ка виробів з лабрадору, граніту і мармуру»). Нові парові та електр. машини у майстерні М. встановив Ф. Рихновський. На ф-ці виробляли цвинтарні склепи і памʼятники з мінімумом скульптур. оздоб. У 1890-і рр. створював мемор. таблиці та епітафії у будинках (мармур. плити з порт­ретами й написами у костелі домініканців, фігурні композиції з роз­винутою символікою у стилях нео­романтизму і неоренесансу). 1891–1903 створював епітафію Я. Декерта для залу засі­дань львів. магістрату (порт­ретне погру­д­дя, алегор. по­статі, емблеми). У Польс. домі в Чернівцях 1898 встановив мемор. таблицю з погру­д­дям А. Міцкевича. В алебастр. епітафії Ф. Карпінсько­­го у костелі в Голоскові побл. Станіслава (1900–01) по­єд­нав порт­ретне погру­д­дя з фігур. рельєфом «Коли зʼявляються перші зорі». Львів. памʼятники різця М. були виконані в концепції реалізму, з ретел. деталізацією та елементами необарок. театралізації. Створив памʼятники Я. Кілінському у Стрий. парку (1895) та Б. Ґловацькому у Личаків. парку (1903, завершив 1905 Г. Кузневич). 1895 з пісковику створив обеліск із порт­рет. медаль­йоном, увінчаний фігурою орла Т. Вишньовському та Ю. Капусцинському на «Горі страт» (нині пагорб на вул. Клепарівська). Спільно з Т. Барончем виконав 1896 камʼяний обеліск з орлом для памʼятника Ю. Орденові на Личаків. цвинтарі, 1896–97 — камʼяний пʼєде­стал памʼятни­­ка Янові ІІІ Собеському з картушами й гербами. У камені різьбив статуї, при­стосовані до стилістики та функцій львів. будівель. Для костелу францисканок у 1880-і рр. створив статуї Богоматері, св. Георгія. 1891 виконав фігуру св. Павла біля церкви св. Петра і Павла. 1892 встановив у вестибюлі будинку Галиц. ощадкаси (нині будинок МЕХП) двофігурну необарокову групу «Фортуна, яка увінчує працю». Велика трифігурна композиція «Образотворче мистецтво» на ат­тику Палацу мистецтв Галиц. кра­йової ви­ставки 1894 пред­ставляла генія мистецтв із нахиленими до нього з боків алегоріями живопису та скульптури; пропорції та вираз. силует цієї групи від­повід­али неоренесанс. структурі будинку (композицію знищено після 2-ї світової вій­ни). 1894 на Галиц. кра­йовій ви­ставці екс­поновано бронз. статую «Тріумф праці». 1896 вирізьбив памʼятник герою оборони Варшави 1831 Ю. Ордону (проект Т. Баронча). 1899 на фасаді нового Міського театру встановив статую «Полігімнія». У 1890-і рр. виконав низку порт­рет. погрудь у гіпсі та бронзі, 1902 — медалі «Почесне громадянство Львова для Б. Радзишевського», «Г. Сенкевич» і «В. Лозинський». Спільно з Ф. Микульським 1882 видавав у Львові сатир. часописи «Olimp», «Różowe domino». Деякі станк. роботи зберігаються у музеях Львова. Фірмою М. до 1908 керувала вдова. Син Мечислав-Станіслав (06. 05. 1885 — 09. 05. 1915) само­стійно за­ймався скульптурою, особливо оздобле­н­ням львів. будинків.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю