Марковський Юліан

МАРКО́ВСЬКИЙ Юліан (1846, Львів — 13. 01. 1903, там само) — скульптор. Золота медаль у галузі архітектури та ужитк. мистецтва Галиц. крайової виставки (Львів, 1894). Голова львів. Товариства каменяр. майстрів (1894–1903). Навч. у львів. майстернях Л. Шим­­зера (1858–65) і П. Філіппі (1866–67), Віден. АМ (1867–68). Брав участь у польс. Січн. повстанні 1863. Був актором мандрів. театру. Працював у стилях необароко, неокласицизму. Заснував 1870 власну (до 1874 спільну з А. Кужавою) майстерню у Львові. Відтоді займався переважно мемор. скульптурою і виконав понад 60 надгробків у пісковику, граніті та мармурі на Личаків. цвинтарі. 1871 допомагав А. Кужаві створити пам’ятник С. Зборовському. 1876 вирізьбив надгробки генерала Ю. Смєховського і вірмен. архієпископа Г. Шимоновича зі статуєю на троні в неоготич. капличці. 1-а премія конкурсу на пам’ятник С. Ґощинському (1876, завершив 1880). Осн. сюжети надгробків — сповнені сентимент. настрою фігури Богоматері та крилатих ангелів. Його статуї ангелів смерті з великими крилами відповідали стилістиці пізнього романтизму. Ін. групу пам’ятни­­ків М. на Личаків. цвинтарі склали люд. фігури портрет. характеру. Різьбив постаті померлих у стилістиці італ. веризму, з ілюзор. відтворенням числен. деталей, водночас прагнув втілити у камені глибокі люд. почуття (фігура жінки, яка спить, 1887 — на могилі Ю. Марковської). Фігурні композиції використовував у надгробках укр. діячів: постаті лірника та дівчини у нереалізов. проекті пам’ятника В. Барвінському (1886), статую дівчини у нар. одязі на могилі С. Качали (1900, с. Шельпаки, нині Підволочис. р-ну Терноп. обл.). Реаліст. тенденції домінували у личаків. надгробках М. із портрет. медальйонами у мармурі, бронзі. Особливе місце займає саркофаг власника поховал. закладу Т. Ґешопфа і його дружини, рясно орнаментов. у стилі неоренесансу (1887). Проаналізував надгробні пам’ятники 19 ст. Личаків. цвинтаря у кн. «Cmen­­tarz łyczakowski w opisie “Pom­­nikowych rysow z cmentarzy Iwow­­skich” Władysława Z. Ciesiel­­skie­­go» (Lwów, 1890). У Станіславі (нині Івано-Франківськ) відкрив філію свого закладу. Після смерті Л. Шимзера 1888 М. отримав спадок, що дало змогу збудувати 1889 житл. будинок, майстерню та розширити діяльність каменяр. фірми (від 1891 — «Перша крайова ф-ка виробів з лабрадору, граніту і мармуру»). Нові парові та електр. машини у майстерні М. встановив Ф. Рихновський. На ф-ці виробляли цвинтарні склепи і пам’ятники з мінімумом скульптур. оздоб. У 1890-і рр. створював мемор. таблиці та епітафії у будинках (мармур. плити з портретами й написами у костелі домініканців, фігурні композиції з розвинутою символікою у стилях нео­романтизму і неоренесансу). 1891–1903 створював епітафію Я. Декерта для залу засідань львів. магістрату (портретне погруддя, алегор. постаті, емблеми). У Польс. домі в Чернівцях 1898 встановив мемор. таблицю з погруддям А. Міцкевича. В алебастр. епітафії Ф. Карпінсько­­го у костелі в Голоскові побл. Станіслава (1900–01) поєднав портретне погруддя з фігур. рельєфом «Коли з’являються перші зорі». Львів. пам’ятники різця М. були виконані в концепції реалізму, з ретел. деталізацією та елементами необарок. театралізації. Створив пам’ятники Я. Кілінському у Стрий. парку (1895) та Б. Ґловацькому у Личаків. парку (1903, завершив 1905 Г. Кузневич). 1895 з пісковику створив обеліск із портрет. медальйоном, увінчаний фігурою орла Т. Вишньовському та Ю. Капусцинському на «Горі страт» (нині пагорб на вул. Клепарівська). Спільно з Т. Барончем виконав 1896 кам’яний обеліск з орлом для пам’ятника Ю. Орденові на Личаків. цвинтарі, 1896–97 — кам’яний п’єдестал пам’ятни­­ка Янові ІІІ Собеському з картушами й гербами. У камені різьбив статуї, пристосовані до стилістики та функцій львів. будівель. Для костелу францисканок у 1880-і рр. створив статуї Богоматері, св. Георгія. 1891 виконав фігуру св. Павла біля церкви св. Петра і Павла. 1892 встановив у вестибюлі будинку Галиц. ощадкаси (нині будинок МЕХП) двофігурну необарокову групу «Фортуна, яка увінчує працю». Велика трифігурна композиція «Образотворче мистецтво» на аттику Палацу мистецтв Галиц. крайової виставки 1894 представляла генія мистецтв із нахиленими до нього з боків алегоріями живопису та скульптури; пропорції та вираз. силует цієї групи відповідали неоренесанс. структурі будинку (композицію знищено після 2-ї світової вій­ни). 1894 на Галиц. крайовій виставці експоновано бронз. статую «Тріумф праці». 1896 вирізьбив пам’ятник герою оборони Варшави 1831 Ю. Ордону (проект Т. Баронча). 1899 на фасаді нового Міського театру встановив статую «Полігімнія». У 1890-і рр. виконав низку портрет. погрудь у гіпсі та бронзі, 1902 — медалі «Почесне громадянство Львова для Б. Радзишевського», «Г. Сенкевич» і «В. Лозинський». Спільно з Ф. Микульським 1882 видавав у Львові сатир. часописи «Olimp», «Różowe domino». Деякі станк. роботи зберігаються у музеях Львова. Фірмою М. до 1908 керувала вдова. Син Мечислав-Станіслав (06. 05. 1885 — 09. 05. 1915) самостійно займався скульптурою, особливо оздобленням львів. будинків.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю