Маломихайлівка

МАЛОМИХА́ЙЛІВКА (1859–1914, 1947–53 — Веселе) — село Покровського ра­йону Дні­пропетровської області. Центр Маломихайлів. сільс. ради, якій під­порядк. с. Яблунівка. 2016 створ. Маломихайлів. територ. обʼ­єд­нану громаду, до якої уві­йшли села Гаврилів. сільс. ради (Гаврилівка та Під­гаврилівка). Знаходиться на р. Берестова (притока Камʼянки, бас. Дніпра), за 140 км від обл. центру, за 25 км від райцентру та за 4 км від залізнич. ст. Просяна. Площа 12,9 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 3036, станом на 2016 — 2527 осіб; пере­важно українці, є також росіяни, білоруси, молдовани та ін. Уперше згадується у писем. джерелах 1779. За нар. пере­казами, назви сіл М. та Великомихайлівка (знаходиться за бл. 15 км на Пд.) походять від перших поселенців, які були братами та мали однакове імʼя Михайло. Згодом пере­творено на казен­ну слободу. 1799 вже проживали 1889 осіб. У тому ж році зведено деревʼяну Свято-Троїц. церкву, 1891 — муров. Микол. церкву (знищено у післявоєн­ні роки за наказом парт. кер-ва). Маломихайлівці неподалік заснували с. Берестова, яке 1953 при­єд­нали до М. У 19 — на поч. 20 ст. — центр волості Олександрів. пов. Катеринослав. губернії. 1886 було 697 дворів, проживали 5223 особи. У 1890-х рр. діяли 2 земські школи. 1909 від­крито 2-класне училище. Мешканці здавна видобували білу вогнетривку глину (каолін), з якої тут виготовляли цеглу, черепицю, фарфор. посуд і сувеніри. Значну її кількість продавали за межі М. 1895 нім. під­приємець збудував чавуноливар. завод, на якому випускали трикорпусні плуги, міні-культиватори та ін. с.-г. устаткува­н­ня для обробітку землі. У селі працювала низка ковалів, бондарів, колісників, обоянців (виготовляли тачанки та ресорні прольотки-дрожки), чинбарів (чинили овечі шкури), шорників (з вичинених шкір худоби виробляли збрую, упряж для коней), шевців, будівельників, теслярів. 1914 у М. і навколиш. хуторах мешкали 18 416 осіб, з яких 191 — німець. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, на поч. 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1921 нараховувалося 1239 дворів, з яких, за більшов. ви­значе­н­ням, незаможних було 481, середняцьких — 740, «куркульських» — 10. Тоді ж працювали 1 паровий і 22 вітряні млини, 2 олійні, 3 крупорушки. Згодом 25 сімей як «неблагонадійних» виселили з села. 1928–32 місц. каолін. родовища за доруче­н­ням уряд. комісії досліджував гірн. інж. І. Мельников. Під час голодомору 1932–33 померли понад 500 маломихайлівців і 118 берестянців. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. 1937 від­крито Маломихайлів. обл. однорічну школу колгосп. практиків, де на­вчали агрономів, зоотехніків і ветеринарів. Від жовтня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. під­пі­л­ля (партизан. загоном керував дир. Маломихайлів. школи М. Рибка). На фронтах 2-ї світової війни загинули бл. 700 маломихайлівців і берестянців. На поч. 1950-х рр. утвор. багатогалуз. колгосп «Україна» (від 1993 — колективне с.-г. під­приємство, від 1998 — ТОВ), яке у рад. період обробляло 8 тис. га орної землі. Нині працює під­приємство «Проско Ресурси» (створ. на базі Просян. каолін. і гірн.-збагачув. комбінатів). У М. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа–дитсадок» ім. І. Скакуна (від 2006 — екс­перим. навч. заклад з теми «Ви­значе­н­ня основних чин­ників становле­н­ня позитивної Я-кон­­цепції учасників педагогічного процесу в умовах сільської школи»), спорт.-оздоров. комплекс; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. За межами села здобув популярність фольклор. ансамбль «Берестяночка». Є ліс. зона та 15 ставків (74,25 га). Діє реліг. громада УПЦ МП (Свято-Успен. церква, 2003). Встановлено па­­мʼятники Т. Шевченку, воїнам-землякам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — письмен­ник А. Хорунжий; спів­ачки нар. арт. України С. Білоножко (див. Білоножки) та засл. арт. України Т. Халаш; учасник 2-ї світової війни, Герой Радянського Союзу І. Кліщ. 1896–1904 у М. жив і працював письмен­ник, актор Яків Жарко.