Мамай

«МАМА́Й» — художнє обʼ­єд­на­н­ня. Створ. 1998 в Одесі. Ще у серед. 1960-х рр. реакцією на ідеол.-пропагандист. функцію рад. мистецтва, рушієм ствердже­н­ня новою генерацією одес. художників влас. твор. пріоритетів, радикально від­мін­них від традиц. основ соцреалізму, став андерґраунд. Започаткували і очолили рух модерністів випускники Одес. худож. училища О. Ануфрієв, В. Басанець, В. Маринюк, В. Стрельников, які у системі домінува­н­ня держ. офіціозу гостро від­чували протиріч­чя між ідеол. догматикою соцреалізму і влас. баче­н­ням твор. волевиявле­н­ня. Навколо них групувалися ін. художники, тому на­прикінці 1960-х рр. в Одесі діяла консолідов. група митців, рішуче налаштов. на нове образо­творе­н­ня. До неї уві­йшли О. Волошинов, Л. Дульфан, В. Мацкевич, Е. Па­влов, С. Сичов, М. Степанов, О. Стовбур, В. Хрущ, Ю. Шуревич, Л. Ястреб та ін.; на поч. 1970-х рр. колектив поповнили М. Морозов, Є. Рахманін, В. Сазонов, В. Цюпко; у серед. 1980-х рр. — С. Савченко, В. Сад. Художні смаки молодих авторів, мову живопис. стилістик формували не місц. звичайність пд.-рос. живопису чи рад. постулати, а європ. класика, історія нац. культури, сучасні форми візуал. мистецтв. Художники радикально екс­периментували з формами, умовно-фігуратив. і абстракт. композиціями. Подібні новації суперечили магістрал. напрямку рад. мистецтва, тому офіц. влада пере­слідувала модерністів. Одним із при­йомів стримува­н­ня та заборони стало за­провадже­н­ня тотал. пере­шкод для участі художників в обл., респ. і всесоюз. ви­ставках, що спровокувало появу несанкціонов. «квартир.» екс­позицій. Не­зважаючи на барʼєри і пере­шкоди, про одес. модерністів швидко ді­зналися зх. глядачі, галеристи, колекціонери. Одесити ставали учасниками «квартир.» ви­ставок у Москві та Ленін­граді, де ідеї спротиву соцреалізму панували від кін. 1950-х рр. Однак боротьба за свободу твор. процесу, участь у ви­ставках і шлях до широкого глядача потребували неймовір. фіз. і духов. зусиль, від­волікали від творчості. На­прикінці 1970 — на поч. 80-х рр. роз­почалася масова еміграція. З країни виїхали В. Стрельников, В. Сазонов, О. Ануфрієв, Л. Дульфан, до Москви — В. Хрущ. Ті, хто залишився, потерпали від «розбалансува­н­ня» груп. звʼязків. Болючою втратою стала смерть Л. Ястреб. Деякі художники спрямували свої зуси­л­ля на ін. сфери діяльності. До періоду «пере­будови» залишки групи продовжували існува­н­ня за інерцією. Із роз­падом СРСР та у період ствердже­н­ня укр. незалежності у 1990-і рр., коли по­ступово зникав ідеол. тиск, творчість художників стала більш від­критою, чому сприяли ви­ставки, де презентували полотна пред­ставників колиш. андеґраунду та авторів, чиї творчі ідеали спів­падали із заг. тенденціями епохи «не­офіц. мистецтва». Знач. подією став процес налагодже­н­ня твор. і ви­ставк. звʼязків з ін. худож. центрами України. Ви­ставки, проведені 1989–2000 у Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому, Чернівцях, засвідчили неабиякий інтерес з боку мистецтво­знавців і глядачів. Одес. колекціонери презентували твори пред­ставників одес. митців 1960–80-х рр. як гучні арт-проекти. Нині у складі твор. обʼ­єдн. «М.»: В. Басанець, І. Божко, В. Маринюк, С. Савченко, В. Сад, В. Стрельников, О. Стовбур, В. Цюпко; у мемор. списку — Л. Ястреб, М. Степанов. Свою діяльність «М.» реалізовує загально узгодженими ріше­н­нями; організацією спіл. ви­ставок за участі членів обʼ­єдн. за­ймається С. Сав­­­ченко, створе­н­ням екс­позицій — В. Маринюк. Демократ. основа обʼ­єдн. не забороняє його членам проводити персон. ви­ставки, брати участь у худож. заходах і проектах ін. організацій, однак для всіх митців велика честь бути пред­ставленими разом, часто цю можливість надає галерея «NTV-ART». За участю чл. обʼ­єдн. «М.» проведено ви­ставки та мист. акції в Одесі (1998–2000, 2002, 2004, 2008, 2010–14, 2016), Львові (1999, 2002, 2005), Ґданську (Польща, 1999), Києві (2004, 2006, 2012).