Марганцеворудна промисловість

МАРГАНЦЕВОРУ́ДНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь гірничої промисловості, під­приємства якої видобувають марганцеві руди та здійснюють їхню початкову обробку (по­дрібнюють, сортують, збагачують, усереднюють). М. п. — сировин­на база чорної металургії та кольорової металургії. Види діяльності: під­земна та від­крита роз­робки, збагаче­н­ня марганц. руд, видобува­н­ня бентоніт. глинистої сировини для заводів керамзит. гравію і заводів обважнювачів, видобува­н­ня шламів з техноген. запасів, виробництво сірчанокислого марганцю у роз­чині та сірчанокислого кри­сталіч. марганцю. У Рос. імперії видобува­н­ня марганц. руд роз­почато у 18 ст. на Уралі, 1865 від­крито Чіатур. родовище марганц. руд у Грузії. М. п. України свою історію веде від 1880, коли в с. Городище (нині с-ще в складі м. Марганець Дні­проп. обл.) під час копа­н­ня криниці на Закамʼянці зна­йдено чорну купчасту землю. 1883 від­крито Нікопол. родовище багатих марганц. руд (див. Нікопольський марганцеворудний басейн). Від­кри­т­тя марганц. покладів на за­­камʼянілих схилах р. Томаківка зацікавило власників металург. заводів. 1886 побл. р. Солона побудовано перший рудник з видобува­н­ня марганц. руди, а 1891 — копальню з примітив. ф-кою для мокрого збагаче­н­ня руди і в сх. частині — Городищен. рудник Пд.-Рос. Дні­пров. металург. товариства. Через 5 р. почав видобувати руду в с. Червоногригорівка (нині смт Нікопол. р-ну Дні­проп. обл.) рудник «Піролюзит». Від­кри­т­тя марганц. руд у цій місцевості мало велике значе­н­ня для швидкого роз­витку металург. промисловості на Пд. України. Вже 1896 заг. видобуток марганцю в світі становив бл. 500 тис. т, з яких: США — 10,1; Чилі і Колумбія — 20; Куба — 22; Німеч­чина — 21; Франція — 30,4; Японія — 16; Індія — 15,8; Туреч­чина — 15; Угорщина — 12,5; Швеція — 3; Рос. імперія — 240,2. Упродовж 1906–10 екс­порт збільшився і становив не менше 50 % від світового. Для роз­витку металург. промисловості на базі криворіз. заліз. руди і донец. вугі­л­ля необхідна була дешева і якісна марганц. руда. 1920 складено про­граму з від­новле­н­ня 12 залізоруд. і марганц. рудників. 1921 від­новлено видобуток марганц. руди на Городищен. руднику, а 1923 роз­почато роботу ще на 2 рудниках з примітив. рудо­промив. ф-ками. 1925 введено в екс­плуатацію Покров. рудник, проведено значні пошук. роботи, що зумовило будівництво копалень на Марʼїв. і Олександрів. ділянках басейну. Одночасно здійснювалося будівництво житла, шкіл і культур. закладів. 1934 у с-щі Марганець орга- нізовано трест «Нікополь-Мар­­ганець». 1940 у басейні працювали 20 шахт і 4 збагачув. ф-ки, завершувалася рекон­струкція поверхн. транс­порту, тривала механізація видобува­н­ня і збагаче­н­ня марганц. руди. У серпні 1941 у звʼязку з під­ходом нім. військ до басейну, енергет. ресурси демонтовано і вивезено на Урал. У лютому 1944 виробництво марганц. руд зруйновано німцями, а вже на­прикінці 1945 діяли 15 шахт і 4 збагачув. ф-ки. Вироб-во марганц. концентрату 1955 порівняно з 1950 зросло в 2,4 раза, під­вищувався рівень механізації видобува­н­ня марганц. руди під­зем. способом. Заг. видобуток руди в Україні по­стійно зро­став: 1913 видобуто 276, 1940 — 893, 1968 — 4786 тис. т. Її частка в заг.-союз. виробництві становила 74 % (1968). У 1970 працювали 11 шахт, 9 карʼєрів і 5 збагачув. ф-к. В Україні, крім осн. Нікопол. басейну (Нікопол., Великотокмац. та Інгуло-Дні­пров. марганц. р-ни), ві­домі ще Побуз., Донец. і Карпатський. Роз­ві­дані й екс­плуатуються лише родовища Нікопол. р-ну. Рудні пласти залягають на глиб. 15–120 м, їхня потуж. — бл. 2 м. Осн. запаси складають високо­якісні руди, що в середньому містять 27 % марганцю. Рівень роз­відки і освоє­н­ня Нікопол. басейну високий. Тут роз­роблялися 9 родовищ, працювали 6 шахт і 8 карʼєрів. Родовища зх. ділянки басейну роз­робляє Покровський гірничо-збагачувальний комбінат (м. Покров Дні­проп. обл.), а сх. – Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат. Видобува­н­ня марганц. руди здійснюють 5 шахт (№ 2, 3/5, 8, 9/10, 14/15) і 2 карʼєри (Грушів. і Басанський). У сх. частині марганц. басейну знаходиться Грушів.-Басан. ділянка, на якій роз­таш. шахтні поля реконстру­йов. шахт № 3/5, 7 і 9/10. Збагаче­н­ня видобутої руди проводить Грушів. збагачув. ф-ка, вироб. потуж. якої становить 5600 тис. т сирої руди і 2430 тис. т концентрату. Мін. кондиційна потуж. рудного пласта — 0,75 м. Мін. вміст в окис. рудах — 17 %, карбонат. — 12 %. Вміст марганцю для всіх типів руд складає 10 %. Серед. вміст марганцю на Грушів.-Басан. ділянці родовища для окис. руд становить 27,6 %, окисно-карбонат. — 25,5 %, карбонат. –19,4 %. Споживачами марганц. концентрату є Нікопольський завод феро­сплавів і Запорізький завод феро­сплавів, а також під­приємства металург. центрів України — Дні­про, Камʼян­­ське, Запоріж­жя, Кривий Ріг. Для створе­н­ня та освоє­н­ня про­гресив. технологій під­зем. видобува­н­ня марганц. руди від 1970-х рр. на шахтах комбінатів працювали творчі обʼ­єдн. дослідників і виробничників. У результаті виконаних робіт досягнуто високого тех.-екон. рівня під­зем. видобува­н­ня марганц. руди. Впроваджен­ню поток. технології під­зем. видобува­н­ня руди пере­дувала робота з об­ґрунтува­н­ня ефектив. параметрів шахт нового тех.-екон. рівня: вироб. потужності, запасів шахт. полів, порядку їх від­працюва­н­ня, схем роз­кри­т­тя, способів під­готовки і систем роз­робки. Обʼ­єд­нано шахти № 4 і 7, № 3 і 5, що до­зволило сконцентрувати гірн. роботи і збільшити вироб. потуж. шахт більш ніж у 2 рази, а також поля шахт № 9, 10, 13, 14 і 15 — у 2 великих шахт. поля № 9/10 і № 14/15 з проект. вироб. потуж. 2,2 млн т руди щороку. Роз­кри­т­тя обʼєд­­наних шахт. полів здійснено похилими стволами. Це забезпечило без­перервне конвеєрне транс­портува­н­ня руди від видобув. вибоїв до земної поверх­ні. За­проваджено про­гресив. погоризонт. спосіб під­готовки і комбінов. порядок від­працюва­н­ня шахт. полів, стовп. системи роз­робки зі збільшеною до 1000 м довжиною добув. стовпів, очисні механізов. комплекси, гідравлічні кріпле­н­ня сполучень лав з під­готов. виробками, кріпле­н­ня по­стій. опору добув. штреків, значно під­вищують їх стійкість. Нині всі карʼєри і шахти регіону знаходяться на стадії загаса­н­ня гірн. робіт. Видобувні роботи на шахтах басейну проводять на доопрацюван­ні запасів від­далених панелей, охорон. ціликів магістрал. виробок і пром. май­данчиків раніше закритих та ін. За остан­ні 15 р. вироб. потужності карʼєрів та шахт не пере­вищили 35 % від проект­них. Існуючі темпи закри­т­тя під­приємств басейну свідчать про можливість більш-менш стабіл. видобутку марганц. руд упродовж ще 5-ти р. Прирізка запасів карʼєр. полів до шахтних або зміни баланс. запасів між суміж. шахтами, тимчас. припине­н­ня видобува­н­ня руди або зниже­н­ня вироб. потужності не при­зведе до істот. зміни заг. картини по басейну. Досвід закри­т­тя шахти № 1-біс виявив про­блемність і збитковість процесу ліквідації шахт для Нікополь-Марганец. регіону. Інж.-тех. фахівців для гірн.-руд. під­приємств України, які видобувають корисні копалини від­критим і під­зем. способами, готують у Криворіз. університеті (Дні­проп. обл.; пере­важно для під­приємств Криворіз. залізоруд. басейну) та Нац. гірн. університеті (Дні­про; для Марганец., Запоріз. і Жовтовод. гірн.-руд. регіонів), мережі від­повід. технікумів і коледжів, які є структур. під­роз­ділами цих ВНЗів. Під­готовку кадрів вищої кваліфікації в Україні, крім за­знач. університетів, здійснюють Ін­ститут геотех. механіки НАНУ (Дні­про), Н.-д. проект­но-роз­відув. ін­ститут пром. технології (м. Жовті Води Дні­проп. обл.) і Н.-д. гірн.-руд. ін­ститут Криворіз. університету (м. Кривий Ріг). Пита­н­нями удосконале­н­ня технологій роз­робки марганц. родовищ присвяч. роботи дослідників А. Зільбермана, І. Кіяшка, В. Бондаренка, П. Пономаренка, Л. Новикової, Ю. Бабця, О. Хоменка — у Нац. гірн. університеті; В. Ніконця, А. Запольського, А. Івденка, І. Дубовицького — у Н.-д. гірн.-руд. ін­ституті Криворіз. університету.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю