Маринин

МАРИ́НИН – село Березнівського району Рівненської області. 2017 Маринин. сільс. рада (підпорядк. с. Більчаки) увійшла до складу Соснів. об’єднаної територіал. громади. М. знаходиться на лівому (на правому — Більчаки) березі р. Случ (притока Горині, бас. Дніпра), за 70 км від обл. центру, за 60 км від м. Костопіль Рівнен. обл., за 38 км від райцентру, за 9 км від смт Соснове та за 14 км від залізнич. ст. Городниця (Новоград-Волин. р-н Житомир. обл.). М. і Більчаки межують із селами Велика Клецька, Дерманка й Устя Корец. р-ну Рівнен. обл. Вони славляться надслучан. краєвидами (щоліта сюди приїжджають тисячі туристів з України, а також Польщі, Білорусі та ін.). Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: заказники Березівський (створ. 2004, 23,7 га), Більчаківський (1983, 17 га), Остроганський (1999, 168,4 га; усі — лісові), Марининсько-Устянські граніти (частина на тер. Устян. сільс. ради; 170 га, геол.), Соколині гори (частина на тер. Губків. сільс. ради Березнів. р-ну; 510 га, ландшафт.; збереглися залишки древлян. городища, охороняється пам’ятка архітектури нац. значення — руїни Губків. замку 15–16 ст.), пам’ятки природи Більчаківське джерело (3 га, гідрол.; усі — 1983), Вовкова (1999, 13,9 га), Плющ звичайний (13 га; обидва — ботан.), заповідне болотне урочище Очеретяне (1,3 га; обидва — 2004). У 2000 на тер. Маринин. (більша частина) і Хмелів. (Березнів. р-н) сільс. рад створ. Регіон. ландшафт. парк «Надслучанський». Є Більчаків. лісництво (6211 га) Соснів. ліс. господарства. В урочищах Вал, Лиха служба, Майдан, Щербовець — радон. джерела, які використовують для лікування хвороб опорно-рухового апарату. Пл. М. 3,19 км². За переписом насел. 2001, у М. проживали 931, у Більчаках — 354 особи; станом на 2015 — відповідно 864 і 350 осіб; переважно українці. Про місц. археол. пам’ятки згадував Б. Антонович («Труды ХІ археологическаго съѣзда въ Кіевѣ, 1899», Москва, 1901, т. 1). У М. виявлено артефакти епохи бронзи (2 тис. до н. е.). 1974 археол. експедицією під керівництвом Ю. Нікольченка на обох берегах Случі досліджені 2 давньорус. городища 11–13 ст. Навколо лівобереж. городища (мало овал. форму розміром бл. 50 × 85 м) зберігся до 0,6–0,7 м завглибшки кільцевий оборон. вал. Існує 2 версії щодо походження назви: від імені княжни Мар’єни, яка з селян. хлопцем через батьків. заборону на одруження кинулася в лісі у прірву, а потім, за легендою, закохані перетворилися на соколів; від риби марени, яка водиться у Случі. Вперше М. згадується у писем. джерелах 1577 як містечко з замком князів Корецьких. За актом 1579 М. відійшов до Якима Корецького. У цьому ж документі міститься перелік заснованих Богушем Корецьким православ. монастирів, зокрема й у М. і Корці. 1629 було 85 дворів. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 3-го поділу Польщі 1795 М. — у складі Рос. імперії. 1795–96 — село Волин. намісництва, 1796–1920 — Волин. губ.; 1795–1925 — Рівнен. пов.; до 1920 підпорядковувалося Селищан. волості. 1801 на узвишші зведено дерев’яну церкву Преображення Господнього, яка нині є пам’яткою архітектури нац. значення (діє громада УПЦ МП). 1857 храм уперше відремонтовано, 1881 пофарбовано, 1882 навпроти гол. входу збудовано дзвіницю. Храм. зруб у плані шестигранний. Над навою — невисока надбудова у вигляді восьмигран. нерівнобіч. барабана з грушоподіб. банею без залому, з декор. ліхтарем; над бабинцем і абсидою — глухі барабани з дещо меншими банями. Внутр. простір 3-х бань перекритий зруб. склепіннями. Зовн. поверхня храму не має декор. дощатої обшивки, що є унікальним для Рівнен. обл. До пн. стіни абсиди прибудовані ризниця та тех. приміщення для опалення, до гол. входу — притвор. Дзвіниця невисока триярусна (типу «восьмерик на двох четвериках»), вкрита восьмигран. наметом з невеликою маківкою нагорі. 1885 у М. проживали 484, у Більчаках — 310 осіб. За переписом 1911, Алдрі Стецькому належало 6200 дес. навколиш. земель. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. Від вересня 1920 — знову у складі Польщі, від 1939 — УРСР. 1921–39 — село Волин. воєводства; 1925–39 — Костопіл. пов.; 1921–39 — Людвипіл. гміни; від 1939 — Рівнен. обл.; 1940–62 — Соснів. (до 1946 — Людвипіл.), від 1962 — Березнів. р-нів. Від 29 червня 1941 до 10 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1943 через М. проходило партизан. з’є-днання С. Ковпака. 1939–41 та у післявоєнні роки жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. в околицях вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. На поч. 1970-х рр. у М. проживали 1137 осіб. Нині працює каолін. завод. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт; у Більчаках — клуб; фельдшер.-акушер. пункт. 2015 відкрито музей-етнопоселення під відкритим небом у поліс. стилі — кузня, гончарня, ткац. цех, корчма та хата. Щорічно проходить етнофестиваль «Горлиця». Розвинені нар. промисли. Майстрині Л. Вознюк, Є. Красько, В. Литвинчук, В. Шекель, Є. Шекель вишивають ікони, рушники, серветки та ін. Встановлено обеліск рад. воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців М. — поетеса Л. Литвинчук.

Літ.: Теодоровичъ Н. И. Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Т. 2. Уѣзды Ровенскій, Острожскій и Дубенскій. Поча-евъ, 1889; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до сьогодення): В 2 т. Т. 2. Вінніпег, 1986; Лашта В. І. Географія Надслучанського краю: Наук.-пізнав. посіб. Р., 2003; Боровець В. І., Лашта В. І. Туристично-оздоровчі маршрути Березнівщини. Р., 2004; Бояківський Л. Село Маринин та його легенди // Ого. 2006, 27 лип.; Дехтяр В. Від села до села: Більчаки // Надслучан. вісн. 2008, 26 квіт.; Тимощук Л. Маринин відсвяткував 525-річчя // Там само. 2013, 13 верес.; Баковецька І. В. Релігійне життя Надслучанського краю: Культурно-краєзн. дослідж. Р., 2013; Цимбалюк Є. Сільський музей під відкритим небом народився в Україні за грант Євросоюзу // Вільне слово. 2015, 1 жовт.; Рачок П. У краю краси і працелюбів // Надслучан. вісн. 2015, 10 листоп.

Т. Г. Шекель