Маріупольський морський торговельний порт
МАРІУ́ПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИ́Й ТОРГОВЕ́ЛЬНИЙ ПОРТ — державне підприємство в галузі морського транспорту. Розташ. у м. Маріуполь Донец. обл. Історія його сягає кін. 18 ст., коли в гирлі р. Кальміус діяв порт. 1799 відкрито митну заставу, 1808 — порт. управління. У той час порт спеціалізувався на вивезенні. Він відігравав важливу роль у зовн. торгівлі Рос. імперії. Щорічно бл. 150 суден з Греції, Туреччини, Італії прибували на Маріупол. рейд, через Маріуп. порт (М. п.) вивозили пшеницю, ячмінь, суріпне та лляне насіння тощо. У зв’язку зі стрімким розвитком кам’яновугіл. та металург. пром-стей 1886 під керівництвом інж. М. Лисовського в Зинцевій балці на Азов. морі розпочато будівництво глибоковод. порту. Споруджено 3 моли із 17-ма ка-м’яними сходами, 42-ма заліз. римами і 17-ма заліз. драбинами, 2 хвилеломи заг. довж. понад 3 км, набережна довж. 850 м на спайній підставі та мощений спуск до неї, ківш у гирлі р. Кальміус із запобіж. дамбою та ка-м’яною набережною, а також 2 заліз. маяки, внутр. мол і хвилелом, 7 «мертвих» якорів та мощений спуск до цього порту. Глиб. гавані доведено до 4,3 м. У 1889 М. п. відкрито для судноплавства. Спеціалізувався на вивезенні кам’яного вугілля. Для прискорення та здешевлення навантаження вугілля на судна в гавані встановлено перші в Рос. імперії 2 мех. вуглеперекидачі підйом. силою 18 т (для забезпечення їхньої роботи побудовано гідравл. станцію). У зв’язку зі зростанням вантажообігу впродовж наступ. 20 р. проведено роботи з розширення порту, спорудження нової гавані, підхід. каналу, набережних, електр. і водолаз. станцій, водонапір. башти, більшого поглиблення тощо. На поч. 20 ст. М. п. — потужне підприємство із аванпортом (741 650 м2), хліб. (414 050 м2) та вугіл. (291 200 м2) гаванями, ремонт. басейном (1 183 000 м2), сх. і зх. пристанями, спуском до води із елінгом для малих суден. Довжина берега уздовж порту складала 2880,2 м, а заг. пл. прилеглої до нього тер. — 1,047 км2. За розміром вантажообігу М. п. належав до найбільших портів Пд. Росії, поступаючись лише портам Одеси, Баку та Астрахані. У роки 1-ї світової війни маріуп. портовики займалися і перевантаженням військ, під час воєн. дій 1918–20 тут базувалася Азовська військова флотилія. У мир. час у М. п. проведено відновлюв. роботи, новий проект розвитку порту (1933) передбачав розширення та повну його механізацію. Уже 1934 уведено в дію хліб. елеватор місткістю 50 тис. т, створ. потуж. механізов. парк: 18 кранів різного призначення, 3 перевантажувачі, 2 вагоноперекидачі, 8 транспортерів, рухомий парк нараховував понад 200 од. У березні 1938 М. п. виведено зі складу Азовського морського пароплавства та підпорядковано Центр. упр. портів. У цей час змінено й структуру перевалки вантажів. До 1940 він був повністю зорієнтов. на перевалку пром. вантажів (марганц. руда, залізоруд. агломерат, цемент, метал, буд. матеріали). У роки 2-ї світової війни через порт відвантажували боєприпаси, евакуйов. шпиталі тощо. У період окупації міста М. п. як транспорт. вузол втратив своє значення. На шосту добу після визволення порт прийняв перші військ. вантажі. Матер. збиток, нанесений порту, склав 110 млн крб. 1950 вперше перевершено довоєн. рівень вантажопереробок. Порт продовжував реконструкцію, поповнював флот новою технікою та суднами. Із пуском 1952 Волго-Дон. суднохід. каналу, який сполучив місто із внутр. вод. артеріями країни, М. п. значно розширив екон. зв’язки, освоїв перевалку нових видів вантажів. 1953–67 підпорядк. Чорноморському морському пароплавству як база для Азов. вуглерудовоз. управління. Від 1955 порт знову відкрито для заходження іноз. суден, розширено номенклатуру вантажів (цукор, тютюн, есенції, штапел. полотно, бавовна, рис, цитрусові, хімікати тощо), потоки експорту та імпорту. 1964 побудовано новий мор. вокзал. У 1960-і рр. повністю завершено післявоєнну реконструкцію порту. Із вузькоспеціалізов. підприємства з переробки навалювал. вантажів М. п. перетворився у важливий пункт перевалки експортно-імпорт. ген. вантажів зі знач. перевагою продукції донбас. підприємств та імпорт. товарів. На поч. 1967 відновлено Азов. мор. пароплавство, судна якого заходили в 200 портів 50-ти країн світу. У порту було приписано 123 судна далекого плавання і 22 каботаж. судна. У наступні роки побудовано вугільновантаж. комплекс (1972), 5 причалів (1971–86), 40 конвеєр. ліній, комп’ютер. центр (1980), контейнер. термінал із АСК (1988), а також склад. і побут. приміщення, їдальні тощо. Від 1984 порт приймає судна-ліхтеровози із розвантаженням їх у своїй акваторії. Причали М. п. оснащено 63-ма портал. кранами вантажопідйомністю 5–40 т. Комплексна механізація дозволила прискорити розвантажув.-навантажув. роботи й довести вантажообіг від 7-ми (1970) до 12-ти (1982) млн т. У порту були найвищі в СРСР норми обробки суден і вагонів на навалювал. вантажах. Щорічно він обробляв бл. 2 тис. суден. Тоді ж М. п. побудував для своїх робітників 25 житл. будинків, поліклініку, лікарню, піонер. табір у с. Урзуф (нині Мангуш. р-ну Донец. обл.), 2 дитсадки, спорт. корпус. Заг. пл. тер. становила 61 га, площа внутр. акваторії — 142 га. Порт мав 15 причалів, з них 2 — пасажирських. Довжина причал. лінії — 3050 м. У порту працювало понад 4 тис. осіб. Нині М. п. — один з найбільших портів України, який називають «морськими воротами Донбасу». Його потужності дозволяють переробляти понад 15 млн т вантажів щороку, переважно на експорт — бл. 12 млн т (152 порти 60-ти країн світу). Площа 77,7 га, більше половини — це штучно створ. тер., до якої веде підхід. канал протяжністю 17,5 км. На 4 км уздовж узбережжя Азов. моря розташ. 18 причалів, які поділені на 3 вантажні р-ни. Глиб. причалів дозволяє приймати судна з осадкою до 8 м і довж. до 240 м. Причали мають найвище у Європі вироб. навантаження на 1 м2. Має 90 од. вантажопідйом. техніки. У 2000-і рр. змонтовано нові портал. крани «Марк-40» і «Марк-45» виробництва заводу «Азовмаш» з вильотом стріли 45 м, придбана баржа вантажопідйомністю 12 тис. т, два криголами. Наявність 5-ти буксирів (зокрема 2-х — льодового класу), плавучих кранів, плавскладу, рейд. катерів, криголамів і пасажир. теплохода дозволяє М. п. здійснювати в своїй акваторії та на підхід. каналі комплекс послуг силами влас. портофлоту. Проводження суден здійснює цілодобово, за будь-якої видимості за допомогою берег. радіолокац. станції. Навігація в порту триває цілий рік. У зимовий час судна проводять за допомогою криголамів. Для безпеки руху та маневреності суден відкрито Центр регулювання руху суден (2002). М. п. — один з трьох портів України (Одеса, Ялта, Маріуполь), які мають право здійснювати міжнар. пасажир. перевезення (пл. 2,1 га, пропускна спроможність — 130 осіб у рейс), однак від 2002 цей напрям роботи порту не діє. М. п. забезпечує переробку навалювал., насип., ген., великоваг., негабарит., налив. вантажів, контейнерів, ін. вантажів. Великоваг., негабаритні вантажі перевантажують за допомогою плавучих кранів вантажопідйомністю 100 і 150 т. Порт перевалює мазут за варіантом «борт–борт», забезпечуючи екологічність цих робіт. Найбільший в Україні спеціалізов. вугільновантаж. комплекс дозволяє переробляти щороку до 5 млн т вугілля. Новий високопродуктив. контейнер. термінал забезпечує швидкісну обробку контейнеровозів і доставку 20- і 40-фут. контейнерів за варіантом «від дверей до дверей». Пропускна спроможність терміналу — до 50 тис. TEU щороку. Через М. п. проходить бл. 20 % зовн.-торг. обороту суховантажів України, які вивозять через мор. порти. Відрахування порту в місц. бюджет у середньому становить 46 млн грн. В останні роки порт освоїв перевалку нових видів вантажів: сорт. і профіл. метал, гранульов. сірка, добрива, пром. глина, насіння соняшнику, олія тощо. Для забезпечення стабіл. та якіс. роботи проводять реконструкцію та оновлення осн. фондів. Так, 2012 завершено реконструкцію причалу № 8, очис. споруд на причалах № 9 і 13, електропостачання та системи очищення злив. вод 2-го р-ну, паливно-заправ. пункту 3-го р-ну, а також нової їдальні в дит. оздоровниці порту «Юний моряк». Портофлот поповнено 2-ма багатоцільовими потуж. буксирами льодового класу та днопоглиблюв. земснарядом. Від 2013 у М. п. діє Маріуп. філія Адміністрації мор. портів України. Кількість працівників (2017) — 4216 осіб (2012 створ. додатково 109 робочих місць). Директор — О. Олійник.
Фотоілюстрації
