Межигірський вік і регіоярус

Визначення і загальна характеристика

МЕЖИГІ́РСЬКИЙ ВІК І РЕГІОЯ́РУС  — вік олігоценової епохи палеогенового періоду кайнозойської ери та відклади, що утворилися в той час. Див. Олігоценова епоха й олігоценовий відділ, Палео­геновий період і палеогенова система, Кайнозойська ера та група. Назва походить від с. Ме-жигір’я (нині у межах с. Нові Петрівці Вишгород. р-ну Київ. обл.), де у 19 ст. укр. палеонтологи почали вивчати відслонення палеоген. і неоген. відкладів, що стали базовим матеріалом для створення стратигр. схеми третин. відкладів Пн. України. Як самост. стратигр. підрозділ межи­гір. регіоярус (М. р.) уперше виділено під назвою харків. світа у стратигр. схемі 1963. Зважаючи на можливість виникнення плутанини у визначенні обсягу харків. світи як частини харків. ярусу (виокремлений М. Соколовим наприкінці 19 ст.), В. Зосимович 1966 запропонував змінити назву на трипіл. світа з поділом на жуковец. і бишкин. верстви. Проте цю пропозицію Укр. респ. міжвідомча стратигр. комісія відхилила, оскільки у відслоненні в с. Трипілля Обухів. р-ну Київ. обл. нижньоолігоцен. трипіл. відклади перекриті безпосередньо антропоген. відкладами, а не верхньоолігоцен. берец. відкладами. Однак у зв’язку з невідповідністю назви харків. світа як частини харків. ярусу М. Соколова вимогам Стратигр. кодексу СРСР (1977) у 1984 з ініціативи В. Зосимовича закріплено назву ме­жигір. світа. У стратигр. схемах 1987 і 1988 вона вже мала ранг горизонту, а у схемі 1993 — регіо­ярусу (підтверджено Стратигр. кодексом України 1997). Стратотип. розріз — відслонення на правому березі Київ. водосховища у Нових Петрівцях; типова світа — межигірська; страторегіон — Київ. Придніпров’я. Основу літолог. складу М. р. складають кварц-глауконіт. жовтувато-зеленувато-сірі піски. У нижній частині досить часто залягають міцні кременисті пісковики, у мілковод. зонах межигір. бас. — залізисті пісковики, вуглисті піски та глини. З верх. частиною межигір. відкладів, особливо у мілковод. зонах басейну, також пов’язані глинисто-залізисті пісковики та пачки слабоглауконіт. пісків з верствами глин. Своєрід. різновидом межигір. відкладів є старовірів. верстви — білі, практично безглауконіт. піски. Потуж. відкладів М. р. у центр. р-ні Дніпров.-Донец. западини досягає 90–100 м, однак в її борт. частинах, у межах УЩ та окраїн Донбасу переважно не перевищує 25–30 м, тільки у воронках Зх. Донбасу вона становить 50–60 м. М. р. залягає зазвичай з чітким контактом на відкладах обухів. регіоярусу, його перекривають берец. відклади. У межигір. відкладах виявлено та вивчено молюски, спонгіофауну, паліноморфи та диноцисти. Виділено 2 комплекси молюсків: жуковец. верстви — Glycymeris obovata, Astarte kicksi, Callista splendida, Tellina nystii, Arcoperna micans; бишкин. верстви — Glycymeris lunulata, Chlamus bachmutica, Ostrea prona, Pseudamussium corneum. З нижньої та верх. частин М. р. отримано палінокомплекси Sciadopitys verticillatiformis, Retitricolpites foraminatus, Pinus silvestris, Carya spackmania. У складі динофлагеллят домінують Adnatosphaeridium reticulense, Rhthanoperidinium amoenum, Wetzeliella gochtii, Pentadinium laticinctum, Corrudinium incompositum. Диноцист. зонал. інтервал складають Rhthanoperidinium amoenum та Wetzeliella gochtii.

Завантажити статтю