Межигірський вік і регіоярус

МЕЖИГІ́РСЬКИЙ ВІК І РЕГІОЯ́РУС — вік олігоценової епохи палеогенового періоду кайнозойської ери та від­клади, що утворилися в той час. Див. Олігоценова епоха й олігоценовий від­діл, Палео­геновий період і палеогенова система, Кайнозойська ера та група. Назва походить від с. Ме-жигірʼя (нині у межах с. Нові Петрівці Вишгород. р-ну Київ. обл.), де у 19 ст. укр. палеонтологи почали ви­вчати від­слоне­н­ня палеоген. і неоген. від­кладів, що стали базовим матеріалом для створе­н­ня стратигр. схеми третин. від­кладів Пн. України. Як самост. стратигр. під­роз­діл межи­гір. регіо­ярус (М. р.) уперше виділено під на­звою харків. світа у стратигр. схемі 1963. Зважаючи на можливість виникне­н­ня плутанини у ви­значен­ні обсягу харків. світи як частини харків. ярусу (ви­окремлений М. Соколовим на­прикінці 19 ст.), В. Зосимович 1966 за­пропонував змінити назву на трипіл. світа з поділом на жуковец. і бишкин. верстви. Проте цю пропозицію Укр. респ. між­ві­домча стратигр. комісія від­хилила, оскільки у від­слонен­ні в с. Трипі­л­ля Обухів. р-ну Київ. обл. нижньоолігоцен. трипіл. від­клади пере­криті без­посередньо антропоген. від­кладами, а не верх­ньоолігоцен. берец. від­кладами. Однак у звʼязку з невід­повід­ністю назви харків. світа як частини харків. ярусу М. Соколова вимогам Стратигр. кодексу СРСР (1977) у 1984 з ініціативи В. Зосимовича закріплено назву ме­жигір. світа. У стратигр. схемах 1987 і 1988 вона вже мала ранг горизонту, а у схемі 1993 — регіо­­ярусу (під­тверджено Стратигр. кодексом України 1997). Стратотип. роз­різ — від­слоне­н­ня на правому березі Київ. водо­сховища у Нових Петрівцях; типова світа — межигірська; страторегіон — Київ. Придні­провʼя. Основу літолог. складу М. р. складають кварц-глауконіт. жовтувато-зеленувато-сірі піски. У нижній частині досить часто залягають міцні кременисті пісковики, у мілковод. зонах межигір. бас. — залізисті пісковики, вуглисті піски та глини. З верх. частиною межигір. від­кладів, особливо у мілковод. зонах басейну, також повʼязані глинисто-залізисті пісковики та пачки слабоглауконіт. пісків з верствами глин. Своєрід. різновидом межигір. від­кладів є старовірів. верстви — білі, практично без­глауконіт. піски. Потуж. від­кладів М. р. у центр. р-ні Дні­пров.-Донец. западини досягає 90–100 м, однак в її борт. частинах, у межах УЩ та окраїн Донбасу пере­важно не пере­вищує 25–30 м, тільки у воронках Зх. Донбасу вона становить 50–60 м. М. р. залягає за­звичай з чітким контактом на від­кладах обухів. регіо­ярусу, його пере­кривають берец. від­клади. У межигір. від­кладах виявлено та ви­вчено молюски, спонгіофауну, паліноморфи та диноцисти. Виділено 2 комплекси молюсків: жуковец. верстви — Glycymeris obovata, Astarte kicksi, Callista splendida, Tellina nystii, Arcoperna micans; бишкин. верстви — Glycymeris lunulata, Chlamus bachmutica, Ostrea prona, Pseudamussium corneum. З нижньої та верх. частин М. р. отримано палінокомплекси Sciadopitys verticillatiformis, Retitricolpites foraminatus, Pinus silvestris, Carya spackmania. У складі динофлаге­л­лят домінують Adnatosphaeridium reticulense, Rhthanoperidinium amoenum, Wetzeliella gochtii, Pentadinium laticinctum, Corrudinium incompositum. Диноцист. зонал. інтервал складають Rhthanoperidinium amoenum та Wetzeliella gochtii.