КИ́ЇВСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕ́Т імені Т. Шевченка — провід­ний вищий на­вчальний заклад України, класичний університет дослідницького типу. Засновано 1834 як Імператорський Університет св. Володимира. Від 1842 — у власному приміщен­ні, збудовано за проектом архітектора В. Берет­ті (нині головний корпус). 1918 набув офіційного статусу російського університету Києва, водночас створено Київський український державний університет. 1919 їх обʼ­єд­нано під на­звою Київський університет. 1920 Університет роз­формовано. На базі медичного факультету організовано само­стійний Медичний ін­ститут; юридичний факультет пере­дано Ін­ституту народного господарства; історико-філологічний, фізико-математико-природничий факультети, Київський учительський ін­ститут та Київські вищі жіночі курси обʼ­єд­нано у Вищий ІНО імені М. Драгоманова (від 1926 — Київ. ІНО). 1933 від­новлений як Київський державний університет; від 1939 — імені Т. Шевченка. Від 1994 має статус національного, від 2008 — головний на­вчально-науковий центр України з під­готовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації, від 2009 — самоврядований (автономний) дослідницький національний ВНЗу. Нині у його структурі функціонують 15 факультетів (гео­графічний, геологічний, економічний, iсторичний, кiбернетики, механіко-математичний, радiофiзичний, соцiологiї, психологiї, фiзики, фiлософії, хiмічний, юридичний, під­готовчий, під­готовки іноземних громадян), 8 на­вчальних ін­ститутів (біо­логії, військовий, високих технологій, мiжнародних вiдносин, журналiстики, післядипломної освіти, філології, управлі­н­ня державної охорони України), 66 на­вчально-дослідницьких лабораторій, 7 на­вчально-наукових, 16 мовно-інформаційних центрів. Серед інших пiдроздiлів — астрономічна обсерваторiя, ботанічний сад, Канівський природній заповiдник, НДІ фізіології, наукова бібліотека, Інформаційно-обчислювальний центр, Центр україно­знавства, Видавничо-полі­графічний центр «Київський університет», геологічний і зоологічний музеї, музей історії Університету, між­факультетний лінгвістичний музей. В Університеті за під­тримки зарубіжних партнерів функціонують Франко-українське обʼ­єд­на­н­ня у галузі молекулярної хімії, Україно-німецької кафедри екологічного менеджменту і під­приємництва. На­вчалися близько 25 тис. студентів. Викладацький склад нараховує близько 2 тис. осіб, зокрема понад 40 академік і член-кориспондентів національної Академії наук, 515 директрорів, 1845 кандатів наук, якi працюють на 182-х кафедр. В Університеті також викладають близько 25-ти іноземних фахівців із понад 15-ти держав. Серед видатних учених і діячів культури — М. Максимович, М. Костомаров, О. Кістяківський, В. Антонович, М. Грушевський, В. Ікон­ников, М. Довнар-Запольський, М. Дашкевич, В. Перетц, Ф. Вовк, А. Кримський, І. Рахманінов, М. Ващенко-Захарченко, Г. Пфейф­фер, М. Боголюбов, В. Глушков, Д. Ґраве, Г. Суслов, С. Реформатський, О. Фомін, І. Шмальгаузен, М. Холодний, С. Навашин, О. Пал­ладін, М. Скліфосовський, В. Образцов, М. Стражеско, М. Рильський, М. Булгаков, М. Лисенко, В. Чаговець. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми роз­витку науково-технічного, соціально-економічного, су­спільно-політичного, людського потенціалу для забезпече­н­ня конкуренто­спроможності України у світі та сталого роз­витку су­спільства і держави; інформаційно та комунікаційні технології; енергетика й енергоефективність; науки про життя, нові технології профілактики і лікува­н­ня найпоширеніших захворювань; раціонального природокористува­н­ня. Має житлові i спортивні комплекси, спортивно-оздоровчi заклади по­близу Києва та в Криму. Видає «Вісник» (від 1958), а також низку фахових ви­дань, зокрема «Физическая гео­графия и геоморфология» (від 1970), «Гідрологія, гідрохімія і гідро­екологія» (від 2000). Перший ректор — М. Максимович (до 1841), нині — Л. Губерський (від 2008).