Київський національний університет iм. Т. Шевченка
КИ́ЇВСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕ́Т iм. Т. Шевченка — провідний вищий навчальний заклад України, класичний університет дослідницького типу. Засн. 1834 як Імператор. Університет св. Володимира. Від 1842 — у влас. приміщенні, збуд. за проектом арх. В. Беретті (нині гол. корпус). 1918 набув офіц. статусу рос. університету Києва, водночас створ. Київ. укр. держ. університет. 1919 їх об’єднано під назвою Київ. університет. 1920 Університет розформовано. На базі мед. факультету організовано самост. Мед. інститут; юрид. факультет передано Інституту нар. господарства; істор.-філол., фіз.-мат.-природн. факультети, Київ. учит. інститут та Київ. вищі жін. курси об’єднано у Вищий ІНО ім. М. Драгоманова (від 1926 — Київ. ІНО). 1933 відновлений як Київ. держ. університет; від 1939 — ім. Т. Шевченка. Від 1994 має статус нац., від 2008 — гол. навч.-наук. центру України з підготовки наук.-пед. та наук. кадрів вищої кваліфікації, від 2009 — самовряд. (автоном.) дослідниц. нац. ВНЗу. Нині у його структурі функціонують 15 факультетів (геогр., геол., екон., iстор., кiбернетики, мех.-матем., радiофiз., соцiологiї, психологiї, фiз., фiлос., хiм., юрид., підготов., підготовки іноз. громадян), 8 навч. інститутів (біології, військ., високих технологій, мiжнар. вiдносин, журналiстики, післядиплом. освіти, філології, упр. держ. охорони України), 66 н.-д. лаб., 7 навч.-наук., 16 мовно-інформ. центрів. Серед ін. пiдроздiлів — астроном. обсерваторiя, ботан. сад, Канів. природ. заповiдник, НДІ фізіології, наук. б-ка, Інформ.-обчислюв. центр, Центр українознавства, Видавн.-полігр. центр «Київ. університет», геол. і зоол. музеї, музей історії Університету, міжфакультет. лінгвіст. музей. В Університеті за підтримки зарубіж. партнерів функціонують Франко-укр. об’єдн. у галузі молекуляр. хімії, Укр.-нім. каф. екол. менеджменту і підприємництва. Навч. бл. 25 тис. студентів. Викладац. склад нараховує бл. 2 тис. осіб, зокрема понад 40 академік і чл.-кор. нац. АН, 515 д-рів, 1845 канд. н., якi працюють на 182-х каф. В Університеті також викладають бл. 25-ти іноз. фахівців із понад 15-ти держав. Серед видатних учених і діячів культури — М. Максимович, М. Костомаров, О. Кістяківський, В. Антонович, М. Грушевський, В. Іконников, М. Довнар-Запольський, М. Дашкевич, В. Перетц, Ф. Вовк, А. Кримський, І. Рахманінов, М. Ващенко-Захарченко, Г. Пфейффер, М. Боголюбов, В. Глушков, Д. Ґраве, Г. Суслов, С. Реформатський, О. Фомін, І. Шмальгаузен, М. Холодний, С. Навашин, О. Палладін, М. Скліфосовський, В. Образцов, М. Стражеско, М. Рильський, М. Булгаков, М. Лисенко, В. Чаговець. Наукові дослідження: проблеми розвитку наук.-тех., соц.-екон., суспільно-політ., людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства і держави; інформ. та комунікац. технології; енергетика й енергоефективність; науки про життя, нові технології профілактики і лікування найпоширеніших захворювань; рац. природокористування. Має житл. i спорт. комплекси, спорт.-оздоровчi заклади побл. Києва та в Криму. Видає «Вісник» (від 1958), а також низку фахових вид., зокрема «Физическая география и геоморфология» (від 1970), «Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія» (від 2000). Перший ректор — М. Максимович (до 1841), нині — Л. Губерський (від 2008).
Рекомендована література
- Владимирский-Буданов М. История императорского университета Св. Владимира: В 2 т. 1884;
- Історія Київського університету. 1834–1959. 1959;
- З іменем Святого Володимира. Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників: У 2 кн. 1994;
- Alma Mater. Університет Св. Володимира напередодні та в добу Української революції 1917–1920: Матеріали, документи, спогади в 2 кн. 2000;
- Різун В. В., Тимошик М. С., Конверський А. Є. та ін. Нариси історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2004 (усі — Київ).
Фотоілюстрації
