МЕРИДІА́Н (від лат. medius — середній і dies — день, полуден­ний) — одне з великих уявних кіл на сферичній поверх­ні, які використовують для створе­н­ня системи сферичних координат (див. Сфера). Це коло пере­тинається з усіма іншими в двох точках, що називають полюсами. Всі точки одного М. мають однак. довготу, але різну широту. За­стосовують багато ви­значень М. залежно від того, які обʼєкти ви­вчаються або яких методів їхнього опису це поня­т­тя стосується, зокрема при дослідж. Землі — геогр. М., геомагніт. М., геодез. М.; при дослідж. косміч. обʼєктів — планетогр. М., небес. М., геліогр. М., селеногр. М. Геогр. М. — уявна лінія на поверх­ні Землі, що проходить через геогр. полюси, точку спо­стережень та утвор. пере­різом з поверх­нею Землі площини, у якій лежить її вісь оберта­н­ня. Цей М. у за­даній точці земної поверх­ні ви­значає одну з геогр. координат — довготу. Від­лік довготи на Землі проводять від початк. М. За ріше­н­ням Вашинґтон. меридіан. конф. (1884), таким початк. М. прийнято Ґрінвіц. М., що проходить через лондон. бюро Ґрінвіч. Раніше кожна країна могла довільно обирати початк. М. Найві­домішими початк. М. були: Паризький, Пулковський (С.-Пе­тербург) і Празький. 2009 на тер. обсерваторії Київ. університету від­крито анотац. дош­ку, присвячену Київ. М. Його встановили 1845 з ініціативи дир. обсерваторії В. Федорова. Офіц. довгота Києва, ви­значена в обсерваторії, дорівнює 2 год. 2 хв. 1 сек. (на Сх. від Ґрінвіц. М.). Геомагніт. М. — лінія пере­тину поверх­ні Землі площиною, у якій лежить вісь магніт. диполя Землі. Він проходить через магнітні полюси. Планетогр. М. — лінія пере­різу поверх­ні планети площиною, в якій лежить вісь оберта­н­ня цієї планети. М., що проходить через центр диска планети, називають центральним. Планетогр. довготу центр. М. від­раховують від ви­значеного для цієї планети (а також Сонця та Місяця) нульового М. на Зх., тобто за часовою стрілкою, якщо спо­стерігати з Пн. полюса планети. Небес. М. — велике коло на небес. сфері, що проходить через полюси світу та зеніт точки спо­стереже­н­ня. Він пере­тинається з горизонтом у точках Пн. і Пд., ділить небесну сферу на сх. і зх. пів­сфери. У площині небес. М. лежить вісь світу та прямовісна лінія. Площина небес. М. збігається з площиною М. земного місця спо­стереже­н­ня. Від небес. М. від­раховують часові кути небес. обʼєктів, а уздовж небес. М. — їхні схиле­н­ня.