МАТВЄ́ЄВ Валентин Володимирович (10. 11. 1929, м. Тростянець, нині Сумської обл. — 25. 01. 2026, Київ) — фахівець у галузі механіки. Чоловік Л. Матвєєвої. Кандидат технічних (1964), доктор фізико-математичних (1976) наук, професор (1982), академік НАНУ (2006). Заслужений діяч науки УРСР (1982). Державна премія СРСР (1982). Премії імені О. Дин­ника АН УРСР (1985) та імені Г. Писаренка НАНУ (2008). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Закінчив Київський автомобіль­но-дорожній ін­ститут (1952). Працював у МВС УРСР (1952–57); Київському педагогічному ін­ституті (1957–58); Київському вищому артилерійському інженерному училищі (1958–59); Київському політехнічному ін­ституті (1959–63); Ін­ституті проб­лем матеріало­знавства АН УРСР (1963–66); від 1966 — в Ін­ституті проб­­лем міцності НАНУ (обидва — Київ): 1975–95 — завідувач від­ділу вібраційних надійності, водночас 1977–88 — за­ступник директора з наукової роботи, 1996–2009 — завідувач від­ділу коливань і вібраційних надійності, від 2009 — головний науковий спів­робітник. За сумісництвом — професор кафедри динаміки та міцності машин і опору матеріалів Київського політехнічного ін­ституту (1977–83); за­ступник академік-секретаря Від­діле­н­ня механіки НАНУ (1983–2009); за­ступник голови Національного комітету України з теорії та прикладної механіки (від 2013). Наукові дослідже­н­ня: колива­н­ня механічних систем; міцність матеріалів і елементів кон­струкцій в екс­тремальних умовах циклічного навантаже­н­ня.