Матіос Марія Василівна

МАТІО́С Марія Василівна (19. 12. 1959, с. Роз­токи Путильс. р-ну Чернів. обл.) — письмен­ниця, публіцистка, політична діячка. Дружина С. Литвина. Член НСПУ (1986). Національна премія України імені Т. Шевченка (2005). Пере­можець конкурсів «Книжка року» (2004, 2007), «Коронація слова» (2007). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2015). Народний депутат України (2012–14 та від 2014). Закін. Чернів. університет (1982). Ви­ступала у буковин. ЗМІ, очолювала Чернів. обл. організацію СПУ, була однією із засн. і відп. секр. наук.-літ. «Буковинського журналу» (1992). Від 1997 живе в Києві. Працювала пом. секр. Ради нац. без­пеки та оборони України; від 2003 — в Комітеті з Нац. премії України ім. Т. Шевченка: 2005–10 — за­ступник голови. У ВР України 7-го склика­н­ня — чл. депутат. фракції партії «УДАР», секр. Комітету з питань культури та духовності; 8-го — чл. депутат. фракції партії «Блок Петра Порошенка», голова під­комітету з питань книгови­да­н­ня та роз­по­всюдже­н­ня, секр. Комітету з питань культури та духовності. Член журі літ. конкурсу «Юне слово» (2011). Вірші почала писати у шкіл. роки, 1992 дебютувала новелою «Юрʼяна і Довгопол» у ж. «Київ». Авторка поет. зб. «З трави і листя» (К., 1982), «Вогонь живиці» (Уж., 1986), «Сад нетерпі­н­ня» (К., 1994), «Десять дек морозної води», «На Миколая» (обидві — Чернівці, 1995), «Жіночий аркан» (2001), «Жіночий аркан у саду нетерпі­н­ня» (2007; обидві — Львів). Її віршам притаман­не орган. від­чу­т­тя колориту буковин. краю, вмі­н­ня по-своєму сказати про минуле і сучасне народу, пере­дати стан люд. душі, закоханої в красу і непо­вторність навколиш. світу. Найбільшу популярність здобули її проз. твори — глибоко філософічні, наповнені трагіч. світовід­чу­т­тям, звернені до історії та сьогоде­н­ня українського народу, до дослідж. внутр. світу людини в різних ситуаціях, повʼя­­заних як із сусп., так і особистим жи­т­тям. Найві­доміший роман М. «Солодка Даруся» (Л., 2004; витримав 6 вид.) називають «трагедією, адекватною історії 20 сторіч­чя», а саму Дарусю — «образом майже біблійним». Події, описані в ньому, — це укр. історія 1930–70-х рр.: період насильниц. колективізації на Буковині та Галичині, прихід рад. влади, появи т. зв. лісових людей — УПА, яка вела від­криту й приховану боротьбу із рад. владою. Однак істор. події — не осн. предмет зображе­н­ня у творі, у ньому насамперед йдеться про люд. душу, від­криту і водночас заховану від сторон. ока. М. від­образила не так людей, як епоху, що породила злочин, і вже на її тлі роз­крила драму люд. стосунків. Івано-Фр. укр. муз.-драм. театр ім. І. Франка по­ставив драму «Солодка Даруся» за мотивами роману. Окремі твори пере­кладені польс., англ., нім., рос., хорват., литов., франц., італ., серб., румун., чес., білорус., азерб., вірм., япон., китай. мовами, друкувалися у Канаді, США, Нідерландах, Австралії, Китаї, Хорватії, РФ, Сербії.

Завантажити статтю