МА́ТЯШ Іван Васильович (01. 05. 1930, с. Савинці, нині смт Балаклій. р-ну Харків. обл. — 06. 03. 1995, Київ) — фахівець у галузі радіо­­спектро­скопії мінералів. Доктор фізико-математичних наук (1972), професор (1977), член-кореспондент НАНУ (1988). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1983). Закін. Харків. університет (1955). Працював 1960–65 у Фіз.-тех. ін­ституті низьких т-р АН УРСР (Харків); 1965–67 — у Донец. фіз.-тех. ін­ституті АН УРСР; 1967–69 — завідувач від­ділу радіо­спектро­скопії Ін­ституту геол. наук АН УРСР; 1969–95 — завідувач від­ділу радіо­спектро­скопії мінерал. речовини, водночас 1977–82 — за­ступник директора з наукової роботи Ін­ституту геохімії, мінералогії та рудо­утворе­н­ня НАНУ (обидва — Київ). Вирішив низку принцип. теор. питань кри­сталохімії мінералів, що містять кисень, дослідив стан води в них, від­крив новий тип звʼязку між електр. і магніт. властивостями речовини. Започаткований ним наук. напрям — радіо­спектро­скоп. дослідж. мінералів різних регіонів — дав змогу роз­крити нові аспекти еволюції геол. утворень земної кори та процесів рудо­утворе­н­ня. Роз­робив новітні методи пошуків радіо­актив., благород. і рідкіс. елементів, оцінюва­н­ня продуктивності кімберлітів і пегматитів. Велике значе­н­ня мають його дослідж. для оптимізації технологій роз­робки та комплекс. викори­ста­н­ня мінерал. речовини. Під його керівництвом у кварці встановлено новий вид звʼязку між магніт. характеристиками — явище гігант. збільше­н­ня намагніченості парамагнетика електр. полем.