Матяш Кость Олексійович

МАТЯ́Ш Кость Олексі­йович (1893, с. Огуївка Костянтиногр. пов. Полтав. губ., нині Машів. р-ну Полтав. обл. — 25. 10. 1937, Київ) — партійний діяч, військовик. Учасник 1-ї світової вій­ни. 1917 — комісар Вибор. фортеці на узбереж­жі Фінської затоки. На поч. 1918 вступив до УПСР, у травні того ж року — до УПСР (боротьбистів). Член антигеть­ман. під­пі­л­ля, кер. військ. від­ділу нелегал. Полтав. губерн. пов­стан. комітету. У листопаді 1918 організував зброй. ви­ступ проти режиму геть­мана П. Скоропадського в Костянтиногр. пов., на чолі пов­стан. загону при­єд­нався до військ Директорії УНР. У січні 1919 пере­­­йшов до більшовиків, командував полком і бригадою у складі Червоної армії. У липні 1919 за­­арешт. за звинуваче­н­ням у контр­революції, звільнений завдяки зуси­л­лям ЦК УПСР (боротьбистів). За його доруче­н­ням разом із Я. Огієм та О. Лісовиком очолив пов­стан. бригаду, був командиром рейду партизан. зʼ­єд­на­н­ня по тилах Добровол. армії від м-ка Ружин (нині смт Житомир. обл.) до м. Катеринослав (нині Дні­про). У листопаді 1919 спільно з Н. Махном діяв проти білогвард. військ у р-ні Катеринослава. 1920 — на керів. посадах у Полтав. губерн. міліції, чл. КП(б)У; 1920–23 — нач. Поділ., Полтав., Катеринослав. губерн. міліції; від 1925 — за­ступник голови Катерино­­слав. окруж. виконкому, канд. у чл. ВУЦВК; згодом — на госп. роботі, зокрема у Полтаві, Харкові, м. Сочі (нині Краснодар. краю, РФ), Москві. 1 серпня 1937 заарешт., за звинуваче­н­ням в участі в антирад. націоналіст. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1958.

Завантажити статтю