Матяш Кость Олексійович

МАТЯ́Ш Кость Олексійович (1893, с. Огуївка Костянтиногр. пов. Полтав. губ., нині Машів. р-ну Полтав. обл. — 25. 10. 1937, Київ) — партійний діяч, військовик. Учасник 1-ї світової вій­ни. 1917 — комісар Вибор. фортеці на узбережжі Фінської затоки. На поч. 1918 вступив до УПСР, у травні того ж року — до УПСР (боротьбистів). Член антигетьман. підпілля, кер. військ. відділу нелегал. Полтав. губерн. повстан. комітету. У листопаді 1918 організував зброй. виступ проти режиму гетьмана П. Скоропадського в Костянтиногр. пов., на чолі повстан. загону приєднався до військ Директорії УНР. У січні 1919 пере­йшов до більшовиків, командував полком і бригадою у складі Червоної армії. У липні 1919 за­­арешт. за звинуваченням у контрреволюції, звільнений завдяки зусиллям ЦК УПСР (боротьбистів). За його дорученням разом із Я. Огієм та О. Лісовиком очолив повстан. бригаду, був командиром рейду партизан. з’єднання по тилах Добровол. армії від м-ка Ружин (нині смт Житомир. обл.) до м. Катеринослав (нині Дніпро). У листопаді 1919 спільно з Н. Махном діяв проти білогвард. військ у р-ні Катеринослава. 1920 — на керів. посадах у Полтав. губерн. міліції, чл. КП(б)У; 1920–23 — нач. Поділ., Полтав., Катеринослав. губерн. міліції; від 1925 — заступник голови Катерино­­слав. окруж. виконкому, канд. у чл. ВУЦВК; згодом — на госп. роботі, зокрема у Полтаві, Харкові, м. Сочі (нині Краснодар. краю, РФ), Москві. 1 серпня 1937 заарешт., за звинуваченням в участі в антирад. націоналіст. організації засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1958.

Рекомендована література

1. Лисовик О., Матяш К., Огий Я. Красный рейд (из истории красной пар­­тизанщины) // Летопись революции. 1926. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Майстренко І. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон, 1985;
   Google Scholar Internet
3. Юренко О. Нащадок запорозь­ких козаків: Огій Яків Родіонович // Реабіліт. історією. К.; П., 1992.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю