МЕДВЕ́ДЄВ Дмитро Микола­йович (10(22). 08. 1898, с-ще Бєжиця, нині у складі м. Брянськ, РФ — 14. 12. 1954, Москва) — військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник воєн. дій 1918–20 і 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Від 1920 працював у органах ВЧК, ОГПУ, НКВС в Одесі, Києві, Дні­пропетровську (нині Дні­про), Херсоні, м. Сталіно (нині Донецьк), Кірово­граді (нині Кропивницький) та ін. укр. містах, брав участь у ліквідації пов­стан. руху. Від 1941 — командир роз­відув.-диверсій. загону НКВС «Митя» (Брянщина та Білорусь); від 1942 — командир роз­відув.-диверсій. загону НКВС «Пере­можці» (серед ін. до його складу входив М. Кузнецов), що діяв на тер. Рівнен. і Львів. обл. та воював із німцями і загонами УПА. Від 1946 — полковник у від­ставці. Автор кн. «Это было под Ровно» (1948), «Сильные духом» (1951), «На берегах Южного Буга» (1957; усі — Москва) та ін., які неодноразово пере­видавалися у СРСР. У спогадах висловив упереджене та необʼєктивне ставле­н­ня до УПА та визв. боротьби українського народу проти нім. і рад. поневолювачів.