Медведь Левко Іванович
МЕДВЕ́ДЬ Левко Іванович (05(18). 06. 1905, с. Чорна Гребля Гайсин. пов. Камʼянець-Поділ. губ., нині Мʼякохід Бершад. р-ну Вінн. обл. — 22. 02. 1982, Київ) — лікар-гігієніст. Дід Володимира та Ксани Медведів. Доктор медичних наук (1962), професор (1962), академік АМН СРСР (1969). Заслужений діяч науки УРСР (1965). Премія ім. Ф. Ерісмана АМН СРСР (1982). Державні нагороди СРСР. Закін. Вінн. хім.-фармацевт. (1927), Київ. мед. (1939) інститути. Працював дир. Вінн. мед. інституту та зав. міського відділу охорони здоровʼя (1932–33), зав. Київ. обл. відділу охорони здоровʼя (1935–36); дир. (1941–44) та завідувач кафедри гігієни праці і профес. захворювань (1943–52) Київ. мед. інституту; дир. Київ. НДІ гігієни праці і профес. захворювань (нині Інститут медицини праці НАМНУ, 1952–64); засн., перший дир. (1964–82) ВНДІ гігієни і токсикології пестицидів, полімерів і пластич. мас (нині Наук. центр превентив. токсикології, харч. та хім. безпеки ім. М., Київ). Перший заст. Нар. комісара охорони здоровʼя УРСР (1936–37), заст. Міністра охорони здоровʼя УРСР (1945–47). Міністр охорони здоровʼя УРСР (1947–52). Голова Наук. товариства гігієністів УРСР (1966–80). Один із засн. нового напряму профілакт. медицини — гігієни і токсикології пестицидів та полімер. матеріалів. Вивчав токсикол. властивості етилмеркурхлориду та етилмеркурфосфату, питання гігієни с.-г. праці та профес. захворювань. Автор класифікації пестицидів. Ініціатор уніфікації методів токсикол. оцінки пестицидів. Започаткував дослідження ембріотоксич., тератоген., мутаген., гонадотоксич., алергіч. і канцероген. властивостей пестицидів. З ініціативи М. розпочато впровадження автоматиз. системи контролю залишків пестицидів в обʼєктах довкілля та продуктах харчування. Науково обґрунтував заборону використання ДДТ та ін. стійких хлоров. вуглеводнів у с. госп-ві. Встановив закономірності залежності токсич. властивостей пестицидів від хім. структури й особливостей біол. дії; досліджував патогенез інтоксикацій, розробляв заходи профілактики. У Києві на будинку, де мешкав М., та на фасаді Наук. центру превентив. токсикології, харч. та хім. безпеки встановлено мемор. дошки.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Токсикологія деяких органічних сполук ртуті (етилмеркурхлорид і етилмеркурфосфат). К., 1946; Гігієна сільськогосподарської праці. К., 1955; Гигиена труда при применении инсектофунгицидов в сельском хозяйстве. Москва, 1958; Книга о здоровье тружеников села. Москва, 1963; Справочник по пестицидам (гигиена применения и токсикология). К., 1977; Гигиена труда в сельскохозяйственном производстве: Руководство. Москва, 1981 (співавт.).
Людина 
