Кібернетики Інститут ім. В. Глушкова НАНУ
КІБЕРНЕ́ТИКИ Інститут ім.
В. Глушкова НАНУ — науково-дослідна установа, що спеціалізується на вирішенні фундаментальних проблем кібернетики, обчислювальної техніки та інформатики і впровадженні їх методів та засобів у народне господарство й соціальну сферу. Засн. 1957 у Києві на базі лаб. обчислюв. математики та техніки Інституту математики АН УРСР як Обчислюв. центр АН УРСР. Від 1962 — Інститут кібернетики, від 1982 — ім. В. Глушкова (перший дир.). Осн. напрями наук.-тех. діяльності Інституту: розроблення заг. теорії та методів систем. аналізу, матем. моделювання, оптимізації, штуч. інтелекту, теорії керування, методів і засобів побудови інтелектуал. систем керування різного рівня та призначення; створення заг. теорії обчислюв. машин, розроблення перспектив. засобів обчислюв. техніки, штуч. інтелекту й інформатики; створення перспектив. систем матем. забезпечення заг. та приклад. призначення; розроблення нових інформ. технологій та інтелектуал. систем; вирішення фундам. та приклад. проблем інформатизації суспільства. Тут засн. низку наук. шкіл, зокрема теор. кібернетики, теорії систем, методів оптимізації, обчислюв. математики, теорії автоматич. керування, штуч. інтелекту, теорії надійності, теорії моделювання, теорії програмування. Наук. підрозділи обʼєднані у 2 неструктур. відділ.: матем. кібернетики та систем. аналізу (відділи: теорії цифр. автоматів; екон. кібернетики; інтелектуал. інформ. технологій; методів негладкої оптимізації; матем. методів теорії надійності склад. систем; матем. методів дослідж. операцій; методів дискрет. оптимізації матем. моделювання та аналізу склад. систем; оптимізації чисел. методів; автоматизації програмування; чисел. методів та компʼютер. моделювання; методів та технол. засобів побудови інтелектуал. програм. систем; методів систем. моделювання; оптимізації керов. процесів; моделювання інформ.-функціон. систем; матем. систем моделювання проблем екології та енергетики; методів комбінатор. оптимізації та інтелектуал. інформ. технологій; лаб. високопродуктив. та розподілених обчислень) і компʼютер. засобів та систем (відділи: відеосистем реал. часу; мікропроцесор. техніки; сенсор. пристроїв, систем та технологій безконтакт. діагностики; перетворювачів форми інформації; методів індуктив. моделювання та керування; проблемно-орієнтованих компʼютерів та систем; матем. проблем приклад. інформатики; лаб. систем віртуал. оточення для організації наук. дослідж.). Виходять ж. «Кибернетика и системный анализ», «Проблемы управления и информатики», «Управляющие системы и машины», зб. наук. пр. «Кибернетика и вычислительная техника», «Компьютерная математика», «Компʼютерні засоби, мережі та системи», «Теорія оптимальних рішень». 1993 на базі Інституту створ. Кібернет. центр НАНУ, в складі якого також функціонують Проблем математичних машин і систем Інститут НАНУ, Програмних систем Інститут НАНУ, Космічних досліджень Інститут HАHУ і Hаціонального космічного агенства України, Прикладного системного аналізу Інститут Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» та НАНУ, Міжнар. наук.-навч. центр інформ. технологій і систем НАН та Міністерства освіти України. Кількість співроб. (станом на 2013) — понад 700 осіб, з них 56 д-рів і 170 канд. наук, 8 академік та 8 чл.-кор. НАНУ. Серед провід. фахівців — В. Боюн, І. Войтович, А. Гладкий, А. Гупал, В. Дейнека, Г. Донець, В. Задирака, П. Кнопов, І. Коваленко, Ю. Кривонос, О. Летичевський, Т. Марʼянович, І. Молчанов, Ю. Онопчук, О. Палагін, І. Парасюк, В. Пепеляєв, В. Писаренко, В. Романов, І. Сергієнко (від 1995 — директор), О. Хіміч, А. Чикрій, Ю. Яковлєв. 1982–94 Інститут очолював В. Михалевич.
Завантажити статтю
Наукові центри 
