Мікрокліматотерапія

Визначення і загальна характеристика

МІКРОКЛІМАТОТЕРАПІ́Я (від мікро... і кліматотерапія) — викори­ста­н­ня з лікувальною метою особливих кліматичних чин­ників, властивих тільки певній місцевості. В окремих регіонах України існують особливі унікал. мікроклімат. умови для проведе­н­ня низки методик лікува­н­ня. Серед них виділяють аероіонотерапію, аерофітотерапію, спелеотерапію, гіпокситерапію. Аероіонотерапія — вдиха­н­ня повітря, яке містить електричні негативно заряджені газові молекули (аероіони). Природну гідроаероіонізацію забезпечують тривалим пере­бува­н­ням у місцевостях із чистим іонізов. повітрям (у горах, побл. водо­спадів, на березі моря вранці й під час прибою). У процесі роз­бризкува­н­ня води, роз­риву вод. крапель утворюються позитивно й негативно заряджені гідроаероіони (бал­ло­електрич. ефект). Використовують також штучні водо­спади, над якими роз­ташовують май­данчики для від­починку, роз­бризкувачі води в парках і на пляжах. Аерофітотерапія — вдиха­н­ня повітря, насиченого леткими ароматич. речовинами (фітонциди, терпени, ефірні олії), які виділяють рослини. Вони знезаражують повітря, іонізують його, очищають від пилу, нейтралізують хімічно агресивні речовини тощо. Аерофітотерапію проводять у парк. зонах, засаджених пред­ставниками певної флори (напр., лавр благородний, сосна — для отрима­н­ня бактерицид. ефекту; роз­марин — тонізуючого; лаванда — седатив.), де можна зробити пішохідну прогулянку, від­почити на лаві, виконати дихал. гімнастику. Науково об­ґрунтов. рекомендації щодо формува­н­ня парк. зон з лікувал. метою до­зволяють створювати алеї, пішохідні доріжки, клумби, куточки для пере­бува­н­ня людей із захворюва­н­нями органів диха­н­ня, серц.-судин. системи. Хаотична забудова рекреац. парк. зон, яку здійснюють остан. роками, робить дедалі про­блемнішим проведе­н­ня таких мед. заходів. Рац. викори­ста­н­ня садово-парк. зон як найважливішої складової оздоровчо-курорт. комплексів перед­бачає їхнє збереже­н­ня й роз­шире­н­ня. Для від­творе­н­ня ефектів аеро­фітотерапії нині набули пошире­н­ня кабінети ароматерапії. Мор. цілодобову аеротерапію проводять на чорномор. і азов. примор. курортах у ви­гляді ден­ного пере­бува­н­ня й нічного сну в без­посеред. близькості від моря на прибереж. пляж. смузі в кліматопавіль­йонах або у від­критому морі на від­повід. суднах. На організм пацієнта впливає мор. повітря, насичене негативно зарядженими іонами, озоном (вміст у 2–3 рази вищий, ніж у материков. повітрі), фітонцидами мор. водоростей, частинками солей Na, Ca, Mg, I і Br (вміст у 12 разів вищий, ніж у материков. повітрі). Берег моря — унікал. природ. інгаляторій. Цілодобова спелеотерапія — лікува­н­ня захворювань бронхолеген. системи в природ. умовах соляних копалень, під­зем. шахт (смт Солотвине Тячів. р-ну Закарп. обл., м. Бахмут Донец. обл.) та карст. печер. У них утворюються дрібнодис­персні аерозолі солей Nа, Са, До, Мg та ін. необхід. для організму хім. елементів. Бактеріал. флора й алергени в таких печерах від­сутні. Повітря з тонкодис­перс. частинками солі проникає до рівня дрібних бронхів, викликаючи збільше­н­ня амплітуди рухів вій миготливого епітелію та активуючи виділе­н­ня слизу й секрету, що знаходяться в дихал. шляхах. Істотно змінюється функція зовн. диха­н­ня — збільшується максимал. вентиляція легенів та їхня жит­тєва ємкість. Диха­н­ня стає вільнішим, зникають хрипи та кашель. Крім того, «сольовий плащ», що утворюється на поверх­ні тіла, позитивно впливає на процеси шкір. диха­н­ня, забезпечуючи загальнорегулюючу дію на функції організму. Не­звичайна об­становка під­зем. лікарні сприяє активізації психоемоц. сфери. В результаті курсу спелеотерапії значно знижується ступінь алергізації організму та під­вищується імунітет до вірус. і бактеріал. інфекцій, дії токсинів та ін. екологічно шкідливих речовин. Найбільш методично роз­робленою й ефектив. є штучна спелеотерапія, за­пропонована вперше М. Торохтіним (1977), — метод лікувал. викори­ста­н­ня штуч. мікроклімату, при якому на хворого впливають високодис­перс. аерозолем хлориду натрію (хлориду калію). Її проводять у спелеокамері (модель «соляної печери»). Вдиха­н­ня високодис­перс. аерозолів (зокрема хлориду натрію) впливає на функцію бронхолеген. апарату, а також через нейрогуморал. механізми на імунол. статус. Ефективність викори­ста­н­ня камер штуч. мікроклімату під­вищується за поперед. при­значе­н­ня інгаляцій бронхолітиків. Нормобарична гіпокситерапія (оротерапія) — лікувальне за­стосува­н­ня газової суміші, що моделює гірське повітря особливої чистоти зі зниженим парціал. тиском кисню. Гіпоксія під­силює леген. і альвеолярну вентиляцію, нормалізує під­вищений артеріал. тиск. У фазі реоксигенації в тканинах продовжує наро­стати вміст актив. форм кисню, що стимулюють фагоцитоз продуктів де­струкції альвеолоцитів макрофагами, клітин. і гуморал. імуногенез. Активується антиокси­дантна система. Особливості дії: протизапал., гемостимулююча, метаболічна, дренаж бронхів, імуномоделююча, репаративно-регенеративна. Нині від­творе­н­ня оптимал. повітр. середовища для М. за­звичай здійснюють за допомогою від­повід. апаратури — кондиціонерів або т. зв. спліт-систем, тобто при­строїв, в яких від­бувається обробка повітря та його пере­міще­н­ня. Залежно від роз­ташува­н­ня системи кондиціонува­н­ня поділяють на центр. та місцеві. Як правило, в сучас. умовах за­стосовують комбінацію систем. Напр., у лікарнях у кожну окрему палату подають свіже повітря від центр. системи в обʼємі сан. норми, а далі температуру під­тримують і регулюють за допомогою індивід. кондиціонера. У санатор. умовах, разом із подіб. кондиціонува­н­ням повітря, можливе створе­н­ня від­повід. штуч. лікувал. середовища.

Літ.: Беленький М. С., Турко Б. П., Шпильберг Г. И. Здравницы Одес­ского курортного ра­йона. К., 1957; Єжов В. В., Торохтін О. М., Поберська В. О., Бачинський С. Н. Кліматотерапія // Курорти та санаторії України. К., 2009.

В. В. Єжов

Завантажити статтю