Кікта Валерій Григорович

Визначення і загальна характеристика

КІКТА́ Валерій Григорович (22. 10. 1941, смт Володимирівка Волновас. р-ну, нині Донец. обл.) — композитор, педагог. Професор (1998). Заслужений діяч мистецтв України (1999), РФ (1992). Член СК РФ (1968). Премія СК РФ ім. Д. Шостаковича (2002). Золота Пушкін. медаль (1999). Закін. Моск. консерваторію (1965; кл. С. Богатирьова, Т. Хрєн­никова) та асистентуру-стажува­н­ня при ній (1967; кер. Т. Хрєн­ников). Працював у видавництві «Советский композитор» (Москва, 1967–93). Від 1991 — у Моск. консерваторії: від 1998 — професор кафедри інструментува­н­ня. Композитор. спадщина К. різнопланова. У творчості домінує укр. тематика, тяжі­н­ня до сюжетів та образів, повʼяз. з історією України-Руси, що одержали яскраве втіле­н­ня в різних жанрах інструм. та вокал.-симф. музики. Орган. від­чу­т­тя природи укр. пісен. культури, її глибоких першоджерел лягло в основу муз. світос­прийня­т­тя К. Від цього і рідкіс., від­значений багатьма муз. критиками, мелодизм та багатство муз. мови. У Першому фортепіан. концерті (1965) — 2 ключові темат. протилежності: первоз­дан. світ кольору і звуків в образі укр. веснянки і світ картезіан. раціоналізму, від­ображений у вільній стилізації сарабанди. Цю дво­їстість середньоєвроп. натури, характерні риси якої спо­стерігаються у світо­гляд. позиції Г. Сковороди, К. використовує у своїй творчості. Прагне­н­ня композитора до антич. ідеалу «чистої краси» вимагає по­стій. пошуку, екс­периментаторства з метою збагаче­н­ня колорист. і тех. можливостей окремих інструментів. За проектом В. Колесника написав ораторію «Святий Дні­про» (1992, сл. С. Май­данської), виконану в Канаді (Едмонтон, 1993; Торонто, 1996) й Україні (Київ, 2001). К. — автор низки публікацій про укр. композиторів та виконавців, зокрема С. Людкевича та І. Козловського.

Тв.: балети — «Фрески св. Софії Київської», «Володимир-Хреститель» (обидва — 1995, лібрето Ю. Пузакова); Концерт для оркестру «Українські колядки, щедрівки, веснянки» (1967); Концерт для органа «Українська пасакалья» (1982); Концерт для 4-х видів флейт, струн. оркестру і чембало (арфи або бандури) (2001); концертна симф. «Фрески св. Софії Київської» (1974); ораторія «Княгиня Ольга» (1970, сл. Л. Васильєвої); дійство для читця, чол. хору та удар. інструментів «Про взя­т­тя Січі Запорізької, 1775» (1997); для хору — «Українські колядки» (з голосу І. Козловського) для солістів, хору та удар. інструментів на нар. текс­ти (1970), «Закарпатський триптих» для жін. хору і малої флейти (1971, сл. В. Татаринова), «Хоральна прелюдія памʼяті С. Людкевича» для чол. хору на нар. текс­ти (1979), «Українська Божествен­на Літургія св. Іоан­на Златоуста» (1994), «Великодні роз­співи Давньої Руси» для чол. хору (1996), «Псалом геть­мана Івана Мазепи» (2001); 3 галиц. пісні для сопрано та органа на нар. текс­ти «З української архаїки» (1991); «Романтичні варіації на тему С. Людкевича» для арфи (1976); струн. квартет «Веснянки з Волині» (за записами М. Лисенка та Лесі Українки; 1992); «Дві українські колядки» для органа, сопрано та ударних (2002); обробки нар. пісень для сопрано та інструм. ансамблю — «Пісні України» (1984); обробки укр. пісень для баса та арфи — «Гей, хто в лісі, озовіться» (1985); для тенора, арфи та органа — «Українська баркарола» («Пливе човен»; 2005).

Літ.: Николаева О. Хоровые литургийные фрески В. Кикты // Муз. просвещение. 1999. № 1; Иноземцева Г. Волшебная сила воздействия // Балет. 1999. № 5–6; Май­данська С. Літописець // Укр. світ. 1999. Спецвип.; Николаева Е. Валерий Кикта: На рубеже веков // Муз. академия. 2002. № 4; Її ж. Валерий Кикта: Звуки времени. Москва, 2006.

С. В. Май­данська

Завантажити статтю