Моруга Василь Васильович

Визначення і загальна характеристика

МОРУ́ГA Василь Васильович (13. 06. 1947, с. Сонцеве Старобешів. р-ну, нині Донец. обл. — 14. 05. 1989, тер. Румунії, похов. у Києві) — поет, перекладач, журналіст. Член СПУ (1975). Дит. та юнац. роки провів у с. Чубарівка Пологів. р-ну Запоріз. обл. Закін. Київський університет (1970). Працював у Києві: на заводі «Арсенал»; був на комсомол. роботі; від 1974 — завідувач відділу літ-ри та мистецтва г. «Комсомольское знамя», згодом — ред. відділу поезії ж. «Дніпро», 1984–89 — гол. ред. ж. «Барвінок». Писати вірші почав у шкіл. роки, друкуватися — у пологів. рай. газеті. Кращі його твори опубл. у ж. «Дніпро», «Україна», г. «Літературна Україна», «Молодь України», а також у колект. зб. «Молода пісня» (Дн., 1965) та «Вітрила» (К., 1971). Дебютував зб. «Грозовіття» (К., 1969), у якій критики відзначили філософічність поезій, позначених щирістю і надзвичайною вкоріненістю у рідний ґрунт. У своїх віршах звертається до героя-трудівника, людини зрілих громадян. переконань. Помітне місце в творчості поета належить інтим. і пейзаж. ліриці. Для дітей написав докум. повість «Розкажи мені, поле» (1978) та казку «Пригода на городі» (1986; обидві — Київ). М. переклав окремі твори болгар., польс., кубин., рос., білорус. поетів. Провідне місце у доробку М. займає Болгарія — їй присвяч. цикли поезій, здійснено низку перекл. з болгар. мови: зб. віршів болгар. та укр. поетів «Жовтнем осяяна» (1987), «Вереснева зоря» (1989; обидві — Одеса; Варна). Упорядник зб. молодої болгар. поезії «Вересневі Балкани» (1981) та «Яворов Пейо. Лірика» (1988; обидві — Київ). Загинув в автокатастрофі дорогою з Болгарії побл. румун. с. Пріпонєшть Галац. пов. У рідному селі організовано музей поета.

Завантажити статтю